- •Львівський національний університет імені Івана Франка
- •К.О.Островська Аутизм: проблеми психологічної допомоги
- •Проблема загальних розладів розвитку (аутизму) в медико-психологічній літературі
- •1.1 Психічний дизонтогенез
- •1.2. Історичний аспект проблеми дитячого аутизму
- •1.3. Класифікація аутизму
- •1.4. Концепції аутизму: соціокультурна, психологічна, біологічна
- •1.5. Медичні проблеми дітей із загальними розладами розвитку Розумова відсталість
- •Епілепсія
- •Порушення зору - порушення руху очей
- •Порушення слуху
- •Специфічні порушення мовлення
- •Захворювання шкіри
- •Порушення в суглобах і кістках
- •Дисфункція скроневих часток мозку
- •Дисфункція стовбура головного мозку
- •Дисфункції мозочка
- •Нанесення собі ушкоджень
- •1.6. Проблеми розмежування аутизму та інших порушень розвитку
- •2. Психологічні особливості аутистичних дітей
- •2.1. Особливості сприймання
- •2.2. Особливості розвитку мовлення
- •2.3. Особливості ігрової діяльності
- •2.4. Розвиток соціальної взаємодії
- •2.5. Проблеми поведінки
- •3. Психологічна діагностика аутизму
- •3.1. Місце психологічного дослідження у комплексній діагностиці загальних розладів розвитку
- •3.2. Діагностичні критерії аутизму
- •Дитячий аутизм. Діагностичні критерії за мкх-10
- •3.3. Рання діагностика аутизму
- •3.4. Опитування батьків та спостереження за дитиною
- •3.5. Складання програми індивідуального розвитку
- •4.Терапія і навчання дітей з аутизмом
- •4.1.Психологічний погляд на проблему співпраці спеціалістів з батьками аутистичних дітей
- •4.2. Засади психологічної роботи з аутистичними дітьми
- •Початковий етап корекційної роботи з аутистичною дитиною: знайомство, встановлення контакту.
- •5. Ігри зі світлом і тінню.
- •9. Гра зі звуками.
- •4.3. Терапія сенсорних розладів
- •4.4. Недирективні форми терапії
- •Використання спеціальних психотерапевтичних ігор під час занять із аутистичною дитиною
- •1. Ігри з ватою.
- •2. Ігри з кубиками і деталями конструктора
- •3. Ігри з невеликими подушками, рушниками, шнурками, коробками.
- •5. Ігри з водою.
- •4.5. Програма терапії та навчання аутистичних дітей teacch (Treatment and Education of Autistic and Related Communication Handicapped Children)
- •4.6. Терапія родини
- •4.7. Головні завдання психотерапевтичної взаємодії з аутистичними дітьми
- •4.8. Застосування відеотренінгу для допомоги родинам аутистичних дітей
- •4.9. Роль інтегрованої групи у соціально- психологічній допомозі дітям з аутизмом
- •Висновки
- •Список літератури
- •Опитувальник chat
- •Опитувальник для батьків
- •Адекватність емоцій…………………………………………………………………
- •Спостереження за дитиною
- •Катерина Олексіївна Островська загальні розлади розвитку: проблеми психологічної допомоги
3.2. Діагностичні критерії аутизму
Діагностика аутизму дітей пов’язана у батьків з дуже великим стресом. Поряд зі стресом виникають труднощі суспільного і поведінкового походження, а також почуття провини, що виникає через оточення, яке приписує батькам погане виховання дитини.
Правильна дігностика аутизму пов’язана з великими труднощами. В основному, це стосується проблеми розрізнення аутистичних розладів від інших розладів розвитку. Для діагностики аутизму використовуються діагностичні критерії МКХ-10. У цій класифікації порушення функціонування дитини досліджують в трьох основних сферах: соціальна взаємодія, комунікація, активність та зацікавлення дитини (табл. 1).
Таблиця 1
Дитячий аутизм. Діагностичні критерії за мкх-10
Критерії |
присутність ознаки |
|
до 3-х років |
після 3-х років |
|
А. Кількісні порушення в соціальній взаємодії, представлені щонайменше двома ознаками: 1) нездатність адекватно використовувати погляд «очі в очі», вираз обличчя, пози і жести тіла для регулювання соціальної взаємодії; |
|
|
2) нездатність розвитку стосунків з однолітками з використанням взаємного обміну інтересами, емоціями чи спільною діяльністю; |
|
|
3) рідко шукає чи використовує підтримку інших людей для заспокоєння чи співчуття в періоди стресу чи (і) заспокоює, співчуває іншим людям , що мають ознаки стресу чи засмучення; |
|
|
4) відсутність спонтанного пошуку обміну радістю, інтересами чи досягненнями з іншими людьми; |
|
|
5) відсутність соціально-емоційної взаємності, що виявляється в порушеній реакції на емоції інших, чи відсутності модуляції поведінки у відповідності зі соціальним контекстом; чи слабка інтеграція соціальної та комунікативної поведінки. |
|
|
Б. Кількісні порушення в комунікації, що представлені щонайменше однією ознакою: 1) відставання чи повна відсутність мовлення, яке не супроводжується спробами компенсації через використання жестів, міміки, як альтернативної моделі комунікації (якій часто передує відсутність комунікативного гуління); |
|
|
2) відсутність різноманітної спонтанної уявної чи (в більш ранньому віці) соціальної гри-імітації; |
|
|
3) відносна неспроможність ініціювати чи підтримувати розмову; |
|
|
4) стереотипне чи повторне використання мови чи ідіосинкретичне використання слів чи речень. |
|
|
В. Обмежені, повторні чи стереотипні види поведінки, інтересів чи діяльності, що представлені щонайменше однією ознакою: 1) активна діяльність за стереотипними чи обмеженими видами інтересів (зацікавлень); |
|
|
2) виражене обов’язкове підтримування специфічного нефункціонального розпорядку та ритуалів; |
|
|
3) стереотипні та повторні механічні рухи; |
|
|
4) дії з частинами предметів чи нефункціональними елементами ігрового матеріалу. |
|
|
Використання цих критеріїв потребує професійної підготовки.
Потрібно пам’ятати, що розвиток є тривалим процесом – десь він протікає швидше, десь повільніше. Інколи здається, що дитина зупиняється у своєму розвитку чи повертається на ранні стадії розвитку. Також є різні типи дизгармонії розвитку в деяких сферах функціонування. У малих дітей часто простежується індивідуальна різниця в розвитку, яка досягає кількох місяців. Тому, очевидно, чим старша дитина, тим об’ємнішою є інформація і легше поставити діагноз. Саме тому аутизм діагностується після трьох років.
