Висновки

Проблематика аутизму, а також допомоги дітям та особам, які ними уражені, ще недостатньо вивчена. На жаль, у наш час такі діти не можуть повністю реабілітуватися. Параметри індивідуального розвитку дітей-аутистів суттєво відрізняються в кожному конкретному випадку. Критичним періодом, коли можна робити достатньо надійні прогнози їх подальшого розвитку, деякі вчені вважають п’ять років, а інші – вісім. Насамперед це пов’язано з розумовим та мовленнєвим розвитком дитини. Незважаючи на те, що реакція на корекцію чи лікування у кожної дитини є індивідуальною, за окремими виявами синдрому аутизму можна досягнути позитивних результатів. Найбільший поступ простежується у поведінкових проявах, наприклад: усунення спалахів гніву, порушень сну, самоскалічення. Корекція є успішною у питаннях соціалізації, мовленнєвого розвитку і вербальної комунікації. Це має велике значення для розвитку соціальних навичок і формування відносної незалежності пацієнтів. Проте ці успіхи часто пов’язані з цілком визначеними ситуаціями, і перенесення сформованих навичок соціального спілкування на інші ситуації неможливе. У сфері розвитку інтелектуальної діяльності успіхи, зазвичай, незначні. Однак спеціальне лікування та корекційне навчання, безумовно, можуть дати поштовх до розвитку аутистичної дитини. Система неперервної спеціальної допомоги, яка охоплює всі етапи життя, забезпечує найкращі результати. Актуальними є наукові дослідження, науково-методичне забезпечення та навчання спеціалістів, а також індивідуальний підхід до проблеми інтеграції таких дітей у суспільство.

Список літератури

1. Аутизм. Методы лечения тяжелого психического отклонения //Азбука здоровья. – 2002. №5. – С. 23 – 24.

1. Большой толковый психологический словарь / Под ред. А. Ребера: В 2 т. – Москва.,2000.

2. Ваньє Ж. Бути людиною. – Львів; Київ, 2000.

3. Гилберт К., Питерс Т. Аутизм. Медицинские и педагогические аспекты. – Санкт-Петербург, 1998.

4. Грэндин Т., Скариано М. Отворяя двери надежды. Мой опыт преодоления аутизма / Пер. с англ. Н. Л. Холмогоровой. – Москва., 1999.

5. Детский аутизм. Хрестоматия: Учеб. пособие для студ. высш. и сред. пед., психол. и мед. учеб. заведений / Сост. Л. М. Шипицына. – Санкт-Петербург, 2001.

6. Дьяченко М. И. Краткий психологический словарь. – Минск, 1998.

7. Иванов Е. С., Демьянчук Л. Н., Демьянчук Р. В. Детский аутизм: диагностика и коррекция. – Санкт-Петербург, 2004.

8. Карвасарская И. Б. В стороне. Из опыта работы с аутичными детьми. – Москва, 2003.

9. Ковальов В.В. Семиотика и диагностика психических заболеваний у детей и подростков. – Москва: Медицина, 1985.

10. Комер Р. Патопсихология поведения. Нарушение и патологии психики. – Санкт-Петербург, 2002.

11. Коробейников И.А., Поперечная Л.Н. Психологическая диагностика психического недоразвития у детей старшего дошкольного возраста. – Журн. невропатол. и психиатр. им. С.С.Корсакова. – 1981.– №3. – С.370–374.

12. Лебедева Л.Д. Практика арт-терапии: подходы, диагностика, система занятий. – Санкт-Петербург. – Речь, 2003.

13. Лебединская К. С., Никольская О. С. Диагностика раннего детского утизма. – Москва, 1991.

14. Лютова Е. К., Монина Г. Б. Шпаргалка для взрослых: Психокоррекционная работа с гиперактивными, агрессивными, тревожными и аутистичними детьми. – Москва, 2000.

15. Миккин Х. Цели, процессы и методы видеотренинга руководителей // Человек, общение и живая среда. – Таллин, 1986.

16. Никольская О.С., Баенская Е.Р., Либлинг М.М. Аутистичный ребенок: Пути помощи. – Москва, 1997.

17. Питерс Т. Аутизм: от теоретического понимания к педагогическому воздействию: книга для педагогов-дефектологов / Пер. с англ. М. М. Щербаковой; Под науч. ред. Л. М. Шипицыной, Д. Н. Исаева. – Москва, 2002.

18. Радченко М. І. Особистісні риси батьків, які виховують розумово відсталу дитину // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірн. наук. праць Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред.

С. Д. Максименка. – К. – 2002ю – Т. 4, Ч. 3.

19. Романчук О. Дорога любові. – Львів, 2001.

20. Справочник по психологии и психиатрии детского и подросткового возраста / Под ред. С.Ю. Циркина – Санкт-Петербург: Издательство «Питер», 2000.

21. Худик В.А. Онтогенетический аспект психологической диагностики и коррекции аномального развития личности (на материале исследования детей и подростков). – Санкт-Петербург: Образование, 2000.

22. Autism: the facts / Simon Baron-Cohen and Patrick Bolton / (Oxford medical publications) (The facts).Oxford University Press, 1993.

23. Baron- Cohen S., Bolton R. Autismo, una guida. – Roma, 1998.

24. Bettelheim, B. The empty fortress: infantile autism and the birth of self. London: Collier-MacMillan, 1967.

25. Bobkowicz-Lewartowska. Autyzm dzieceicy. Zagadnienia diagnozy I terapji. – Krakow, 2000.

26. Bogdashina O. A reconstruction of the sensory world of autism, 2001.

27. Delacato C.H. Dziwne i niepojęte. Autystyczne dziecko. Fundacja "Synapsis". – Warszawa, 1995.

28. Grandin T., Scariano M. M. Byłam dzieckiem autystycznym. – Wrocław, 1995.

29. Hart Ch. A. Przewodnik dla rodziców dzieci autystycznych. Fundacja im. Wojtka Wadowskiego. – Łódź, 1995.

30. Hashimoto, T. Badannia japonskie potwierdzaja, odkrycia w mozdzku // Bjuletyn Stowarzyszenia Pomocy Osobom Autystycznym w Gdansku. – 1995. – №21.

31. Kaufman B. N. Uwierzyć w cud. – Warszawa, 1995.

32. Kaufman B.N. Przebudzenie naszego syna. Zwyiestwo milosci nad choroba. – Warszawa, 1994.

33. Maciarz A. Dziecko niepelnosprawne. Podreczny slownik terminow. Wydawnictwo “Verbum” – Zielona Gora 1996, s. 33.

34. Małgorzata Piętka. Trudne zachowania w osób z autyzmem // Dziecko autystyczne. Krajowe Towarzystwo Autyzmu. – Warzawa, 2001. – T.9. – № 1 – S. 63–81.

35. Mc.Clelland, R.J., Eure, D.G. Central conduction time in childhood autism // British Journal of Psychiatry. – 1992. – № 160. – P.659–663.

36. Peeters T. Autismo: dalla teoria alla pratica. – Roma, 1996.

37. Pisula E. Autism i przywiazanie. – Gdank, 2003.

38. Rajner A. , Wroniszewski M. Można im pomoc. – Warszawa, 2002.

39. Randall P., Parker J. Autyzm. Jak pomóc rodzinie. – Gdańsk, 2001.

40. Rimland, B. Infantile autism. – New York, 1964.

41. Shopler E., Reichler R., Bashford A. Profil Psychedukacyjny PEP-R. – Gdansk, 1995.

42. Shopler E., Reichler R., Lansing M. Thechniki nauczania dla rodzicow I profesjonalistow. – Gdansk, 1995.

43. Shopler E., Reichler R. Parents as cotherapists in the treatmertn of psychotic children // Journal of Autism and Childhood Schzophrenia. – 1971. –Vol. 1.– P. 87 – 102.

44. Shopler E., Reichler R., Renner B. The Childhood Autism Rating Scale. – Los Angeles, 1988.

45. Schopler E. Specific and nonspecific factors in the effectiveness of a treatment system. – “American Psychologist”. – 1987. – V.42, No.4. – P.376-389.

46. Vetter H. Language behavior and psychopathology. – Chicago, 1969.

47. Yvette Dijkxhoorn. Czym jest autyzm? // Dziecko autystyczne. – Krajowe Towarzystwo Autyzmu. – Warzawa, 2001. – T.9, № 1. – S. 33-38.

48. Walker A. Czym jest autyzm? // Dziecko autystyczne. – Krajowe Towarzystwo Autyzmu. – Warzawa, 2001. – T.9, № 1. – S. 13 – 22.

ДОДАТОК 1