3. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону n 1251

( 1251-12 ) податок на прибуток підприємств віднесено до

загальнодержавних податків і зборів. Це зумовлено його важливим

значенням з точки зору забезпечення державної фіскальної політики:

в Україні він є одним з основних податків, що забезпечує

наповнення доходної частини державного бюджету. Як інструмент

фіскальної політики держави, за своїм сутнісним наповненням він є

вилученою частиною прибутку законодавчо закріпленої категорії

платників до централізованого фонду грошових ресурсів держави, а

за своїм призначенням - субстанцією для створення ефективної

системи регулювання взаємовідносин суб'єктів господарювання з

бюджетом і, зокрема, невід'ємним атрибутом регулювання та

стимулювання інвестиційних процесів у економіці.

Законодавець передбачає можливість зарахування

загальнодержавних податків і зборів до бюджетів Автономної

Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів у

порядку, визначеному законами України (частина третя статті 14

Закону N 1251) ( 1251-12 ). Таке право є частиною державної

податкової політики, спрямованої на забезпечення адресної

фінансової підтримки державою тих територій, які наразі цього

потребують, раціонального адміністрування податків, а тому має

цільове призначення. Закон ( 1251-12 ) надає право стягнення

податку на прибуток комунальних підприємств до відповідних

місцевих бюджетів.

Суттєвою особливістю зазначеного податку є те, що в рамках

міжбюджетних відносин, тобто відносин між державою, Автономною

Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення

відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для

виконання функцій, передбачених Конституцією України

( 254к/96-ВР ) та законами України (стаття 81 Кодексу)

( 2542-14 ), загальнодержавний податок на прибуток підприємств

комунальної власності належить до джерел податкових надходжень

(доходів) до місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні

обсягу міжбюджетних трансфертів, він в повному обсязі акумулюється

в місцевому бюджеті і не може безоплатно і безповоротно

передаватися до іншого бюджету (державного або місцевого).

Надходження з даного податку можуть йти виключно на видатки, які

визначаються функціями держави та можуть бути передані до

виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з

метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі

принципу субсидіарності (відповідно до пункту 7 частини першої

статті 7 Кодексу ( 2542-14 ) принцип субсидіарності - розподіл

видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а

також між місцевими бюджетами - має ґрунтуватися на максимально

можливому наближенні надання суспільних послуг до їх

безпосереднього споживача) та на реалізацію прав і обов'язків

Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають

місцевий характер та визначені законами України (пункти 2, 3

статті 82 Кодексу) ( 2542-14 ), що ще раз підкреслює цільове

спрямування зазначеного прибутку. Зокрема, з бюджетів сіл, селищ,

міст та їх об'єднань здійснюються видатки на фінансування

бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне

першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і

які розташовані найближче до споживачів (пункт 1 частини першої,

частина друга статті 86 Кодексу) ( 2542-14 ). Таким чином,

законами про Державний бюджет України починаючи з 2003 по 2009 рік

( 380-15, 1344-15, 2285-15, 3235-15, 489-16, 107-17, 835-17 )

держава закріпила загальнодержавний податок на прибуток

підприємств за місцевими бюджетами, забезпечивши їх фінансовими

ресурсами для виконання функцій, передбачених Конституцією

( 254к/96-ВР ) та законами України, та з метою надання їм

можливості в найбільш ефективний спосіб вирішувати питання

місцевого значення.

Той факт, що суми, які мають надійти до місцевого бюджету від

стягнення податку на прибуток підприємств, не враховуються при

визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (коштів, що безоплатно

і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого (пункт 25

статті 2 Кодексу) ( 2542-14 ), свідчить про значення, яке держава

надає цьому податку для забезпечення стабільності місцевих

бюджетів і гарантованого виконання завдань державного значення,

виконання яких має забезпечити орган місцевого самоврядування.

Порядок встановлення та справляння податку на прибуток

підприємства в Україні визначається спеціальним Законом N 334

( 334/94-ВР ).

Відповідно до положень статті 15 Закону N 334 ( 334/94-ВР )

ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт

оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку,

строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть

встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до Закону

N 334 ( 334/94-ВР ). Згідно з цими положеннями виключно шляхом

внесення змін до Закону N 334 ( 334/94-ВР ) можуть встановлюватися

та змінюватися пільги щодо податку на прибуток.

Численні питання пільгового оподаткування передбачено самим

Законом N 334 ( 334/94-ВР ), зокрема положеннями статті 7, яка

регулює відносини з оподаткування операцій особливого виду

(оподаткування страхової діяльності; оподаткування неприбуткових

установ і організацій; оподаткування підприємств та організацій

громадських організацій інвалідів; операцій, що звільняються від

оподаткування тощо). Наприклад, відповідно до підпункту 7.2.1

пункту 7.2 статті 7 Закону N 334 ( 334/94-ВР ) дохід від страхової

діяльності юридичних осіб - резидентів - не підлягає оподаткуванню

за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 Закону N 334

( 334/94-ВР ), а оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при

отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового

страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного

пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів,

визначених пунктом 1.37, пунктом 1.42 статті 1 Закону N 334

( 334/94-ВР ); за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу

внаслідок виконання договорів з інших видів страхування. За

підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону N 334 ( 334/94-ВР )

обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з податку на

прибуток за визначеною пунктом 10.1 статті 10 ставкою покладається

на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом,

незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є

платником податку на прибуток чи має пільги зі сплати податку на

прибуток, надані Законом N 334 ( 334/94-ВР ).

Згідно з підпунктом 7.11.10 пункту 7.11 статті 7 Закону N 334

( 334/94-ВР ) з метою оподаткування центральний податковий орган

веде реєстр всіх неприбуткових організацій, які звільняються від

оподаткування відповідно до положень цієї статті. Державна

реєстрація неприбуткових організацій здійснюється у порядку,

передбаченому законодавством.

Відповідно до підпункту 7.12.1 пункту 7.12 статті 7 Закону

N 334 ( 334/94-ВР ) звільняється від оподаткування прибуток

підприємств та організацій, які засновані громадськими

організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від

продажу товарів (робіт, послуг), крім підакцизних товарів, послуг

з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів

комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління,

інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого

платника податку здійснювати поставку товарів від імені та за

дорученням іншої особи без передання права власності на такі

товари, та прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протягом

попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів,

які мають там основне місце роботи, становить не менше

50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників

облікового складу за рік за умови, що фонд оплати праці таких

інвалідів становить протягом звітного періоду не менше

25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться

до складу валових витрат виробництва (обігу).

Від оподаткування звільняється прибуток підприємств,

отриманий від продажу на митній території України таких видів

товарів власного виробництва за переліком, встановленим Кабінетом

Міністрів України: устаткування, що працює на нетрадиційних та

поновлюваних джерелах енергії; енергозберігаючого обладнання і

матеріалів, виробів, експлуатація яких забезпечує економію та

раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів; засобів

вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних

ресурсів; устаткування для виробництва альтернативних видів палива

(підпункт 7.21.1 пункту 7.21 статті 7 Закону N 334) ( 334/94-ВР ).

Прибуток підприємств, що включені до Державного реєстру

підприємств, установ, організацій, які займаються розробкою,

впровадженням та використанням енергозберігаючих заходів та

енергоефективних проектів, але в сумі не більш як 50 відсотків

суми прибутку, що підлягає оподаткуванню (підпункт 7.21.2 пункту