3.9. Токарно-гвинторізний верстат

Рис. 3.9. Обточування колектора якоря в люнетах

Обточування раб очей поверхні колектора роблять на токарно-гвинторізному верстаті (рис. 3.9). Для обточування робочої поверхні колектора якір 3 з підшипниками встановлюють на стійки-люнети 5; обертання від шпинделі верстата 1 передається я корю за допомогою шарнірної передачі 2. Така передача дозволяє обертати якір навколо осі, що проходить через центр шийок вала під підшипник, тобто так, як обертається якір у машині. Різець для обточування колектору встановлюють в супорт 4.

3.10. Верстат-напівавтомат для продорожування колекторів

Харківським заводом «Електроважмаш» ім. В. І Леніна виготовлений верстат-напівавтомат для продорожування колекторів. Верстат (рис. 3.10) складається зі звареної станини 11, задньої 1 і передньої 10 бабок. На передній бабці 10 змонтована вся кінематика верстата — муфти повороту якоря й механізм їхнього перемикання, фрезерна головка, механізм поздовжнього переміщення повзуну, шпиндель 9 і насос.

Якір, що підлягає обробці, установлюють у центра й закріплюють у них пиноллю задньої бабки. Із планшайбою передньої бабки якір з'єднується хомутиком.

Фреза 2 одержує обертання від електродвигуна 4. Переміщення уздовж осі колектора для фрезерування миканитової прокладки й повернення у вихідне положення фрезерної головки здійснюються при русі повзуну 7, на якому закріплена головка. Повзун приводиться в рух від електродвигуна 16 через коробку швидкостей, рейкову шестірню й рейку, що перетворять обертовий рух у поступальне. По закінченні фрезерування однієї миканитової пластини повзун вертається у вихідне положення, якір повертається на один колекторний розподіл для фрезерування наступної прокладки.

Включення робочого й зворотного руху повзуну й поворот якоря виробляються автоматично електромагнітною системою керування верстата. При включенні шестірні 14 повзун одержує робочий рух, а при включенні шестірень 15 і 13 — повертає його у вихідне положення; при включенні шестірень 15 і 12 відбувається поворот якоря.

Рис. 3.10. Кінематична схема напівавтомата для продорожування колекторів

Ізольовані прокладки в колекторі не завжди бувають розташовані уздовж осі якоря. Для одержання потрібного напрямку руху фрези при фрезеруванні прокладок з більшим перекосом повзун 7 повертають навколо вертикального вала 8. При фрезеруванні прокладок, розташованих з невеликим відхиленням від осі, фреза, маючи плаваюче кріплення, одержує корекцію напрямку руху під впливом бічних стінок мідних пластин.

4. Технологічний процес виготовлення обмотки якоря

Обмотка тягового двигуна НБ-418 петлева (рис.4.1). Виготовлення петлевої обмотки вимагає використання зрівнювальних з’єднань. Якірна обмотка двигуна типу НБ-418 виконана з мідних прямокутних дротів. Крім цього обмотка рівно секційна, що дозволяє виготовляти її у вигляді цілих котушок з головками, отриманими згином. Все це спрощує та здешевлює виготовлення самої обмотки, а також і заднього щіткотримача, який у цього двигуна виготовлений без захисного фланця.

Технологічний процес виготовлення обмотки якоря складається з наступних операцій:

1. Виготовлення одновиткових котушок якоря

1. правка та різання дротів;

2. зачищення вивідних кінців;

3. гнучкісні операції;

1.3.1.формування головки;

1.3.2. розвідка лобових частин;

1.3.3. формування лобових частин;

1.4. ізолювання.

2. Виготовлення зрівнювальних з’єднань.

2.1. Заготівка міді для вилкоподібних зрівняльних з'єднань

2.2. Ізолювання зрівняльних секцій

2.3. Ізолювання зрівняльних кілець

3. Укладання котушок

3.1. підготовка осердя якоря до укладання котушок;

3.1.1. напресування колектора на вал;

3.1.2. розмічення якоря;

3.1.3. ізолювання обмоткотримачів;

3.2. укладання котушок в пази осердя якоря;

3.3. бандажування;

3.4. паяння

4. Просочення якоря.

5. Оздоблення якоря.

6. Випробування.

Нижче наведена характеристика кожної операції щодо виготовлення обмотки якоря.

4.1. Виготовлення одновиткових котушок якоря

4.1.1.Правка та різання дротів

Обмотка якоря виготовляється з ізольованого дроту прямокутного перерізу.

Бухти мідного провідника надіваються на дерев'яні конусні барабани, на яких вони вільно обертаються і розмотуються. З бухти провідник поступає до спеціальних приводних ножиць для нарізки окремих стрижнів. Довжина стрижнів визначається шляхом установки упору до місця відрізу з таким розрахунком, щоб з нього можна було виготовити цілком петлеву секцію. Після нарізки проводять рихтування стрижнів, тобто їм додають прямолінійність. Робиться це на сталевій плиті, об яку ударяють декількома стрижнями, накладеними один на одного широкою гранню. Потім рихтують кожен окремий стрижень, постукуючи дерев'яним молотком по всій його довжині. Таким чином, мідь вирівнюється і поступає на останню операцію. Досконаліше різання мідних заготовок проводиться на мідірізальному верстаті, де одночасно з нарізкою виконується операція рихтування за допомогою роликового пристрою.

З роз'ємного віддаючого конусного барабана дріт протягується через фіброві затискні пластини, систему вирівнюючих роликів, розташованих в горизонтальній і вертикальній плоскості, через каретку подаючого механізму і через ніж.