4.3.1.2. Розмічення якоря

Розмітка якоря полягає у визначенні пазів осердя, в яких згідно схемі обмотки укладають першу котушку нижньою стороною.

Середина паза збігається або з серединою мідної пластини, або з серединою міканітової прокладки. Який з цих двох варіантів прийняти, вказується в кресленні якоря. Знайти такий паз неважко; його певне положення забезпечується конструкцією якоря і технологією виготовлення.

Взаємне положення колектора і пакету заліза на валу якоря визначається розташуванням канавок шпон на валу, в колекторі і листах осердя якоря. У листах осердя канавку шпони штампують симетрично одному з пазів; на валу якоря канавки шпон під колектор і пакет осердя фрезерують на одній прямій уздовж осі валу. При виготовленні колектора пакет пластин встановлюють відносно канавки шпони втулки, як передбачено кресленням.

При виконанні всіх цих умов напресований на вал колектор займає потрібне положення, тобто середина його мідної пластини або міканітової прокладки розташовуватиметься одній плоскості з серединою першого паза пакету осердяа. Перевіряють це за допомогою шаблону. Призмою 1 шаблон накладають на виступаючий кінець валу, стрижень 5 вставляють в паз осердя, рисувалку 4 опускають до зіткнення з поверхнею колектора. Середина стрижня, вісь призми і, вістря рисувалки знаходяться в одній плоскості, що забезпечується при виготовленні шаблону.

Переміщаючи движок 3 уздовж паза стрижня 2 і спостерігаючи за вістрям рисувалки, судять про те, чи симетрично відносно середини паза осердя розташована мідна пластина або міканітова прокладка по всій довжині колектора.

Перший паз на осерді і колекторні пластини, в які будуть укладені вивідні кінці обмотки, відзначають умовним знаком: найчастіше на мідній пластині керном ставлять крапки, а зубці осердя відзначають ризиками. Цю операцію називають розміткою якоря.

В разі зсуву пластини колектора або міканітової прокладки відносно середини паза осердяа на величину більшу, ніж вирішує креслення, якір машини обмотувати не більшу, ніж вирішує креслення, якір машини обмотувати не слідує, а потрібно знатися на причинах, що викликали відступ від креслення.

4.3.1.3. Ізолювання обмоткотримачів

Залежно від класу нагрівостійкості обмотки якоря обмоткотримачі ізолюють різними ізоляційними матеріалами; так, в машинах високих класів нагрівостійкості — склострічкою марки ЛСБ, склослюдопластом і азбестовим папером. Ізоляційний матеріал заздалегідь нарізують на вузькі смужки необхідної довжини.

Ізолювання проводять в такій послідовності. Якір встановлюють на спеціальні стійки і, обертаючи його, поверхня обмоткотримача, що підлягає ізолюванню, змащують кремнійорганічним лаком. На обмоткотримач накладають чохол із склополотна, щільно тягнучи його декількома зворотами стрічки. Поверхню чохла змащують лаком. При обертанні якоря під стрічку підкладають смужки ізоляції згідно кресленню, розташовуючи їх уздовж осі якоря з перекриттям один одного і змащуючи кожен шар ізоляції лаком для подальшої запічки. Після того, як потрібна товщина ізоляційного матеріалу буде накладена рівномірно по всій поверхні обмоткотримача, поверх його накладають бандаж із склострічки. Потім ізольовані обмоткотримачі якоря стягують металевим бандажем і у такому вигляді запікають в печі. Після запічки металевий бандаж знімають.

Осердя з ізольованими обмоткотримачами випікають в печі в перебігу 10—1,8 ч при температурі 180- 190°С залежно від габариту осердя.

Склострічкою ЛСБ обмоткотримачі ізолюють на бандажувальному верстаті, встановлюючи осердя в центрах верстата.

Початок склострічки закріплюють на обмоткотримачі першим витком; при подальшому ізолюванні натягнення стрічки, вимірюване динамометром, має дорівнювати 490—590 Н. Вращая якір, рівномірно по всій довжині в напівперекриття накладають па обмоткотримач кількість шарів, вказана в кресленні. Кінець бандажної стрічки закріплюють на обмоткотримачі, пропрасовувавши гарячим паяльником у напрямі накладення стрічки по довжині не менше 100 мм. Потім знімають натягнення і стрічку відрізують ножицями. Неприклеєний кінчик після відрізки пропрасовують паяльником.

При нагріві кінця бандажа паяльником і в процесі термообробки останньої ізоляції в печі єднальні і смола, якими просочена бандажна стрічка, розм'якшуються, смола заповнює окремі порожнечі між шарами бандажа і, переходячи в твердий неплавкий достаток, міцно скріпляє його витки. Склобандаж має високі електроізоляційні властивості і механічну міцність.

При ізолюванні обмоткотримачів необхідно стежити за тим, щоб ізоляція щільно личила до заліза осердя, а з боку колектора — до колекторних пластин. Зовнішня поверхня останнього шару ізоляції має бути на рівні дна паза осердя і вище на 1 мм дна шлиців пластин.