Пит№6.1 Походження і сутність релігійних вірувань. Тотемізм,анімізм,магія

Основні форми первісних релігійних уявлень:анімізм,тотемізм,магія. Головна особливість релігійного світосприйняття –органічна єдність реального і нереального,людини і навколишнього природного середовища.

Тотемізм(слово «ототема» означає «рід його»)- віра в існування тісного зв’язку між родом,плем’ям чи іншого типу родичів з їх тотемом,яким могла бути тварина,рідше-рослина чи предмет. Тотем-кровний родич,я пізніше-предок. Тотему не поклонялись,але вважали його батьком чи старшим братом. Люди вважали себе спорідненими не кровно-родинними зв’язками,а за рахунок єдиного тотема.Рід називався по імені свого тотема,наприклад рід орла чи рід оленя. Єтнографи 19 ст. застали уже розвинене вірування,коли існувала заборона вбивати і поїдати тотемних тварин. У кожного роду існувала священні центри,у яких зберігалися тотемні реліквії і з якими пов’язується багато міфів та легенд.В ході вивчення тотемізму встановлено,що його виникнення тісно пов’язане із господарською діяльністю первісної людини-збиральництво та полювання.В усіх народів у стародавні часи ті рослини і тварини,що були головними продуктами життєзабезпечення,що давали можливість вижити,ставали предметом поклоніння, На перших етапах розвитку цього вірування тотемна рослина чи тварина не те,щоб заборонялась до вжитку у їжу,а навпаки - освячувалась до поїдання.

Анімізм(від лат. «аніма»- душа)- віра в надприродні істоти,що знаходяться в якомусь тілі були - душі або ж окремі духи що існували незалежно від людини. Повсюдно зафіксовані факти одухотворення природи. Найбільше вірили в душі померлих. Часті приклади поклоніння домашньому вогню(наприклад пізньопалеолітичні статуетки жіночі,що могли символізувати душі праматерів)Знаменитий етнолог 19 ст. Єдвард Тайлор наводить сотні цікавих фактів із життя первісних людей і доходить висновку,що навіть ті самі азартні ігри та мистецтво гадання на різних предметах,кидання жеребу також беруть свій початок у давніх первісних народів. У давніх племен жеребкування чи гадання на зорях,наприклад, сприймалося дуже серйозно. Війна відмінялась,якщо планета не була «налаштована позитивно».

Магія(від грец. Чародійство,чаклунство)- це сукупність уяви,дій та обрядів,в основі яких знаходиться віра в здатність людини якимось чином впливати на інших людей,тварин чи явищ природи. Випадкові спів падіння причина віри в магію.Корені магічних вірувань найповніше були дослідженні і описані польських етнологом Бронісловом Маліновським,який довів,що сфера магії-це діяльність в умовах підвищеного ризику. Магія приходить на допомогу людині коли вже немає віри в досягненні успіху. Саме ці умови заставляють людину звертатись до магії,як останнього засобу впливу на ситуацію.

Пит№6.2. Образотворче мистецтво. Походження і розвиток наскельного живопису.

Первісне мистецтво-мистецтво епохи первісного суспільства. Воно виникло в пізньому палеоліти близько 33 тис. років до н.е. Відображало погляди,умови і спосіб життя первісних мисливців(примітивні житла,печерні зображення тварин,жіночі статуетки). Справжнє виникнення мистецтва антропологи повязують з появою Homo Sapiens.

Перші твори мистецтва кам’яного віку були створення близько 25 тис років до н.е. Це примітивні людські фігурки,переважно жіночі,вирізані з бивня мамонта або мякого каменю.

Для творів мистецтва раннього кам’яного віку або палеоліту,характерна простих форм і кольорів. Наскельні малюнки представляють собою,контурні фігури звірів,викопані яскравою фарбою-червоною або жовтою,а зрідка-заповнені круглими плямами або повністю зафарбовані.Такі картини було добре видно в майже темній печері,висвітлювалось тільки смолоскипами або вогнем димного багаття.

Відкриття наскельного живопису було в кінці 19 ст. в Європі. Перші образи такого живопису-розписи у печері Альтаміра(Іспанія), що відносяться приблизно до 12 тис. до н.е. Були виявлені в 1875р.,а вже до поч. першої світової на території Іспанії налічувалося близько 40 подібних «картинних галерей».

Печерні розписи мали ритуальне призначення - вируючи на плювання,первісна людина малювала тварину,щоб полювання було вдалим,а видобуток-легким. Це підтверджується характерними накладаннями одних малюнків на інших,а також їх чисельністю. Так зображення великої кількості биків у розписах Альматіра не який аби художній прийом,а просто результат багаторазового промальовування тварин.

Разом з тим вже в той час в наскельних тваринах з’явилися перші ознаки розповідності - грунтові зображення тварин,що означають стада чи табуни. Наприклад, що скачуть одним за одним конячки на малюнках у печері Ласко(близько 15 тис до н.е ,Франція)

Цікава барвиста картина у печері Фон де Голі(близько 12 тис. до н.е ,Франція). На ній зображений абун коней,їх голови повернуті встояну лева,який готується до стрибка.

Велику частину часу первісні люди повязували мистецтво з видобутком їжі. Про це свідчать велика кількість малюнків з сценами полювання. Первісні художники накладали зображення звіра і ями одне на інше-інакше передати спосіб полювання вони не вміли. У печерах Ласко знайдені малюнки звірів,пронизаний безліччю дротиками,поруч-умовні зображення мисливських огорож,списів.

Ці розписи відрізняються від зображень,характерних для палеоліту. Великі малюнки,де тварини представлені у натуральну величину змінювались мініатюрними.

Художники для малюнків використовували як правило чорну або червону фарбу. Іноді вони застосовували обидва кольори,наприклад, зафарбовували верхню частину тулоба людини червоною,а ноги-чорною.Характерна особливість наскельного мистецтва-своєрідна передача окремих частин тіла.