Тема 7: "Основи теорії аргументації"

Аргументація - процес обгрунтування людиною певного положення (твердження, гіпотези, концепції) з метою переконання в його істинності, слушності.

Структура аргументації - теза, аргументи, форма (демонстрація). Теза - це положення, яке необхідно обгрунтувати. Аргументи - це твердження, за допомогою яких обґрунтовується теза. Форма, або демонстрація, це спосіб, який застосовується для обгрунтування тези.

Доказова аргументація - це доведення. Доведення можна визначити як встановлення істинності тези з використанням логічних засобів за допомогою аргументів, істинність яких встановлена зазделегідь.

204

Види явних визначень - атрибутивно-реляційні, операційні, генетичні визначення.

Атрибутивно-реляційне визначення - вид визначення через найближчий рід та видову ознаку, де видовою ознакою виступають властивості предмета, що визначається, або його відношення до інших предметів.

Операційне визначення - вид визначення через найближчий рід та видову ознаку, де видовою ознакою виступає вказівка операції, за допомогою якої можна розпізати ті чи інші предмети.

Генетичне визначення - вид визначення через найближчий рід та видову ознаку, де видовою ознакою виступає спосіб походження, створення, конструювання предметів.

Неявне визначення - визначення, що не має форми (структури) тотожності дефінієндуму та дефінієнсу. У ньому смисл певного терміну виводиться (встановлюється) з системи відношень цього терміна до інших термінів у певному контексті.

Види неявних визначень - звичайні контекстуальні визначення, остенсивні визначення, аксіоматичні визначення.

Звичайне контекстуальне визначення - вид неявних визначень, у яких контекстом виступає звичайний уривок якогось тексту.

Остенсивне визначення - вид неявного визначення, яке здійснюється за допомогою демонстрації предмета (вказівки на предмет), що позначається даним терміном. Контекстом такого визначення виступає ситуація, в якій зустрічається даний предмет.

206

Пряма аргументація - аргументація, яка прямує від аргументів до тези Теза безпосередньо обґрунтовується аргументами.

Непряма аргументація - аргументація, де істинність тези встановлюється шляхом обгрунтування хибності антитези Непряма аргументація буває двох видів апагопчна і розділова

Критика - обгрунтування безпідставності процесу аргументації, який відбувся раніше

Спростування - встановлення хибності якогось положення з використанням логічних засобів і а положень, істинність яких доведена зазделепдь Спростування є окремим випадком критики

Структура критики - теза, аргументи, форма (демонстрація) Теза -це положення, яке потрібно розкритикувати Аргументи - це положення, за допомогою яких критикується теза Форма, або демонстрація, це спосіб який застосовується для критики

Критика аргументів - вид критики, спрямований на обгрунтування безпідставності (хибності або малого ступеню імовірності) аргументів, які застосовує пропонент для обгрунтування тези

Критика демонстрації - вид критики, спрямований на обгрунтування безпідставності форми аргументації, яку застосовує пропонент

Критика тези - вид критики, спрямований на обгрунтування безпідставності (хибності або малого ступеню правдоподібності) тези, яку висуває пропонент Критика тези буває прямою і непрямою