Вікова періодизація д. Ельконіна

Найбільш поширеною у вітчизняній психологічній літературі є вікова періодизація Д.Б. Ельконіна. Основні положення цієї класифікації такі. Дитинство, що охоплює період часу від народження до закінчення школи за віком розподіляється на сім періодів. Малечий вік: від народження до одного року; раннє дитинство: від 1 року до 3-х років; молодший і середній дошкільний вік: від 3-х до 4  5 років; старший дошкільний вік: від 4  5 до 6  7 років; молодший шкільний вік: від 6  7 до 10  11 років; підлітковий вік: від 10  11 до 13  14 років; ранній юнацький вік: від 13  14 до 16  17 років.

Кожен психологічний вік вимагає свого стилю спілкування з дітьми, застосування особливих методів навчання і виховання.

Згідно з концепцією Ельконіна, весь процес розвитку дитини можна розділити на три етапи: дошкільне дитинство (від народження до 6  7 років); молодший шкільний вік (від 6  7 до 10  11 років); середній і старший шкільний вік (від 10  11 до 16  27 років).

Кожен з цих етапів складається з двох періодів, які відкриваються міжособистісним спілкуванням як провідного виду активності, який направлено на розвиток особистості дитини і завершується предметною діяльністю, яка пов’язана з інтелектуальним розвитком, з формуванням знань, умінь, навичок, реалізацією операціонально-технічних можливостей дитини.

Перехід від одного етапу до іншого відбувається в умовах виникнення ситуації, що нагадує вікову кризу (невідповідність між рівнем досягнутого особистісного розвитку і операціонально-технічними можливостями дитини).

Д.Б. Ельконін розглядає дитину як цілісну особистість, яка активно пізнає світ  світ предметів і людських відносин, включаючи її в дві системи відносин: “дитина  річ”, “дитина  дорослий”. Але річ (предмет), яка має певні фізичні властивості, втілює в собі також суспільно вироблені засоби дій з нею, по суті  це є суспільний предмет, діяти з яким дитина повинна навчитись. Дорослий же теж не тільки людина, що має конкретні індивідуальні властивості, але є представником якоїсь професії, носієм інших видів суспільної діяльності з їх специфічними задачами і мотивами, нормами відносин, отже  суспільний дорослий. Діяльність дитини всередині систем “дитина  суспільний предмет” і “дитина  суспільний дорослий” являє собою єдиний процес, в якому формується її особистість. В той же час ці системи відносин освоюються дитиною в діяльностях різного типу.

Серед видів провідної діяльності, яка здійснює найбільший вплив на розвиток дитини, Ельконін виділяє дві групи.

Перша група  діяльності, які орієнтують дитину на норми відносин між людьми. Це типи діяльності, що мають справу з системою відносин: “дитина  суспільний дорослий”, або “людина  людина” (емоційне спілкування малюка, рольова гра дошкільняти, інтимно-особистісне спілкування підлітка  це один тип діяльності).

Друга група  провідні діяльності, завдяки яким засвоюється суспільно-вироблені засоби дій з предметами і різні еталони: предметно-маніпулятивна діяльність дитини раннього віку, учбова діяльність молодшого школяра і учбово-професійна діяльність старшокласника. Маленька дитина оволодіває предметними діями з ложкою або стаканом, дитина старшого віку  математикою і граматикою, їх діяльність мало схожа ззовні, але по суті  і те і інше  освоєння елементів людської культури.

Ельконін формулює закон періодичності, який полягає в тім, що дві лінії розвитку “людина  людина” і “людина  річ” на кожному віковому етапі отримують поперемінно домінуючий розвиток то одна, то інша: у малюків мотиваційна сфера опереджає розвиток інтелектуальної, надалі  скоріше розвивається інтелект.

Отже, кожен вік характеризується своєю ситуацією розвитку, провідною діяльністю, в якій превалює або мотиваційно-потребова або інтелектуальна сфера особистості, віковими новоутвореннями, які формуються в кінці кожного періоду. Межами вікових стадій є кризи  переломні моменти в розвитку дитини.

Як відбувається особистісний розвиток дитини?

Дитина засвоює відносини і особистісні особливості дорослих через відтворення, або моделювання цих відносин і особистісних якостей, які в них виявляються.

Особливо сприятливим фактором особистісного розвитку дитини є стосунки з іншими дітьми в різного роду групах в процесі організації і проведення сюжетно-рольових ігор. Тут дитина оволодіває предметними діями, без яких вона не може бути прийнятою в групі.

Процес розвитку розпочинається в малечому віці зі спілкування як провідної діяльності. Комплекс пожвавлення (3 міс.) є складною формою спілкування дитини з дорослим. Він з’являється до того, як дитина починає самостійно маніпулювати предметами.

На межі малечого і раннього віку відбувається перехід до предметних дій, до формування практичного, або сенсомоторного інтелекту. Одночасно інтенсивно розвиваються вербальні форми спілкування дитини з дорослим.

У дошкільному віці провідною діяльністю стає рольова гра, яка розвиває всі сторони психіки і поведінки дитини. Головне значення гри для психічного розвитку дітей полягає в тім, що завдяки особливим ігровим прийомам, зокрема, прийняттю на себе ролі дорослого, дитина моделює в грі відносини між людьми.