Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ДРЕ_Литовченко.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
13.08.2019
Размер:
1 Мб
Скачать
☆
  1. Державне регулювання економіки – це: 1)втручання президента в розвиток основних економічних процесів за допомогою затвердження законодавчих актів; 2) регулювання економіки за допомогою розробки і реалізації програм економічного та соціального розвитку країни; 3) втручання державних органів влади (за допомогою використання різних методів і інструментів) у розвиток економіки.

  2. Суб'єктами державного регулювання економіки є: 1) економічні підсистеми, соціально-економічні процеси, відносини, ринки; 2) держава в особі державних органів: президента, парламенту, уряду, місцевих адміністрацій; 3) представники акціонерних товариств.

  3. До об'єктів державного регулювання економіки належать: 1) економічні підсистеми, соціально-економічні процеси, відносини, ринки;2) держава в особі державних органів: президента, парламенту, уряду, місцевих адміністрацій; 3) представники акціонерних товариств.

  4. За формами впливу методи державного регулювання економіки бувають: 1) прямі та непрямі; 2) правові, адміністративні, економічні та політичні; 3) усі разом.

  5. За способами впливу методи державного регулювання бувають: 1) прямі та непрямі; 2) правові, адміністративні, економічні та політичні; 3) усі разом.

  6. Правові методи державного регулювання економіки передбачають: 1) створення сприятливих економічних умов розвитку країни; 2) використання законодавчої бази, що регламентує розвиток основних економічних процесів; 3) використання пропаганди здорового способу життя.

  7. Інструментами адміністративного державного регулювання економіки є: 1) державні замовлення на виробництво продукції, операції з державними цінними паперами, облікова ставка НБУ; 2) ліцензії, квоти, стандарти, норми, санкції; 3) Фіскальна бюджетна, податкова, грошово-кредитна, амортизаційна політика.

  8. Інструментами економічного державного регулювання економіки є: 1) державні замовлення на виробництво продукції, операції з державними цінними паперами, облікова ставка НБУ; 2) Фіскальна бюджетна, податкова, грошово-кредитна, амортизаційна політика; 3) усі разом.

  9. Верховна Рада України є: 1) законодавчим органом влади; 2) виконавчим органом влади; 3) усім водночас.

  10. Кабінет Міністрів України є: 1) законодавчим органом влади; 2) представницьким органом української влади в світі; 3) органом виконавчої влади.

  11. Основна мета державного регулювання економіки полягає у: 1) забезпечені незалежності окремих регіонів країни; 2) створені сприятливих умов для соціально-економічного розвитку країни; 3) розробці законодавчої бази.

  12. Поняття «державного регулювання економіки» відносно поняття «державна економічна політика» є: 1) ширше; 2) ідентичне; 3) вужче.

  13. Необхідність державного регулювання економіки викликано: 1) можливістю забезпечити певний рівень інфляції у майбутньому періоді; 2) неможливістю ринку забезпечити стабільне економічне зростання і виконання соціальних програм; 3) бажанням забезпечити продуктивну зайнятість у країні.

  14. До основних функцій державної влади в умовах ринку відносяться: 1) політична, соціальна, міжнародна, економічна; 2) аналітична, громадська, демографічна; в) військова, виборча.

  15. Державу характеризують наступні ознаки: 1) довжина кордонів, найближчі сусіди, загальна кількість жителів, стан промислового та сільськогосподарського виробництва; 2) кількість міністерств і відомств, дво- або однопалатний парламент, президентська республіка; 3) суверенітет, територіальність, офіційний статус, централізованість, структуризація.

  16. Підприємництво – це:1) самостійна систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами; 2) діяльність, пов’язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж та супутникових систем телефонного зв’язку в мережах зв’язку загального користування; 3) діяльність, пов’язана виробництвом промислової продукції.

  17. Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути: 1) громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, та юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України «Про власність»; 2) об’єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції; 3) усі разом.

  18. Діяльність підприємця припиняється на підставі: 1) власної ініціативи підприємця або закінчення строку дії ліцензії; 2)банкрутства та інших підставах, передбачених законодавчими актами України; 3) усього разом.

  19. Антимонопольний комітет України є: 1) регіональним органом управління; 2) центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом; 3) центральним органом законодавчої влади із спеціальним статусом.

  20. Відповідно до нового податкового кодексу податок на прибуток в 2016 році буде становити: 1) 12%; 2) 16%; 3) 18%.

  21. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб’єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами: 1) місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю; 2) антимонопольного комітету України; 3) усіма разом.

  22. Бідність – це: 1) неможливість унаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу; 2)відхилення величини доходів або витрат бідних від визначеної межі бідності; 3)коли рівень доходу є таким, що, нижче від нього неможливо задовольнити основні потреби людини;

  23. Порядок розробки державних екологічних програм визначається: 1) Верховною Радою України; 2) Кабінетом Міністрів України; в)місцевими органами державної влади; 3)органами місцевого самоврядування.

  24. До виключної компетенції Верховної Ради України в галузі регулювання відносин щодо охорони навколишнього середовища відносяться: 1) Визначення основних напрямків державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища та затвердження державних екологічних програм; 2) Визначення правових основ регулювання відносин у галузі охорони навколишнього природного середовища і встановлення правового режиму зон надзвичайної екологічної ситуації, статусу потерпілих громадян та оголошення таких зон на території країни; 3) Визначення повноважень рад, порядку організації та діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

  25. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють: 1)Кабінет Міністрів України та спеціально уповноваженні на те державні органи з охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів; 2) Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи; 3) усі разом.

  26. Фонди охорони навколишнього природного середовища утворюють для:

1) здійснення контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища; 2) фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; 3) розробки та реалізації державних екологічних програм та формування екологічної політики.

  1. Витрати бюджету – це: 1)видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу; 2) кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом; 3) кошти для здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

  2. Банківська система України складається з: 1) Національного банку України та інших підприємств; 2) Національного банку України, інших банків (резидентів та нерезидентів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку на території України); небанківських фінансових установ, виключною діяльністю яких є прийняття вкладів, розміщення кредитів або ведення рахунків клієнтів, фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 3) Національного банку України та усіх кредитних установ.

  3. Доходи Державного бюджету України формуються за рахунок: 1) податкових надходжень, неподаткових надходжень і доходів від операцій з капіталом, що перебуває в загальнодержавній власності, доходів державних цільових фондів; 2) зарубіжних інвестицій, кредитів світових фінансових організацій, прибутків малого та середнього бізнесу; 3) продажу товарів і послуг, вироблених в межах країни.

  4. Оцінка інвестиційної привабливості окремих галузей економіки здійснюється за наступними основними елементами: 1) сировинна база, наявність транспортної мережі і ринок збуту; 2) рівень перспективності розвитку галузі, середньо галузева рентабельність діяльності підприємств; 3) входження до світової організації торгівлі.

  5. Які інвестиції слід віднести до інноваційних? 1) які спрямовані на зростання матеріальних ресурсів; 2) які спрямовані на зростання нематеріальних ресурсів; 3) які спрямовані на відтворення основних засобів виробництва.

  6. Основним мотивом прямих іноземних інвестицій в економіку країни є: 1) найбільш вигідне вкладення капіталу; 2) створення за кордоном власної інфраструктури; 3) відмивання нелегальних коштів.

  7. Продуктивність праці вимірюється відношенням: 1) витрат капіталу до витрат часу; 2) кількості годин робочого часу до реального обсягу продукту; 3) витрат капіталу до реального обсягу продукту.

  8. Під зоною вільної торгівлі розуміють: 1) логічний, закономірний результат транснаціоналізації мікроекономічних і макроекономічних процесів, що ґрунтується на принципах світогосподарських відносин; 2) найпростішу форму інтеграції, у якій діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок відміни торгових обмежень; 3) зона забезпечення кращих умов застосування обмежених ресурсів (природних і знайдених).

  9. Стан зовнішньої торгівлі характеризується низкою показників: 1) митні, експортні та імпортні тарифи; 2) обсяг, динаміка експорту та імпорту, товарна й географічна структура експорту та імпорту; 3) квоти, ліцензії, тарифи, штрафи.