3 Електрика

3.1 Електростатика

Поняття про заряд. Тілам, які взаємодіють між собою з силою, набагато більшою (приблизно в 10³⁹ разів), ніж сила гравітаційної взаємодії, приписали властивість мати заряд. Всі заряди умовно поділені на позитивні і негативні у відповідності з двозначним характером їх взаємодії: однойменні заряди відштовхуються, різнойменні притягуються. Сучасній науці відомо, що носіями заряду являються електрони та іони. Елементарним (найменшим) зарядом є заряд електрона е = -1,6∙10^-19 Кл. Кл - (кулон) це одиниця заряду в системі одиниць СІ. У всіх електричних явищах має місце закон збереження заряду: алгебраїчна сума зарядів замкнутої (ізольованої) системи не змінюється.

Закон Кулона. В основі електростатики, тобто вчення про взаємодію нерухомих зарядів, лежить закон Кулона (1785 р.) для точкових зарядів: (3.1)

Сила з якою точковий заряд Q діє на точковий заряд q прямо пропорційна добуткові цих зарядів, обернено пропорційна квадрату відстані r між ними і направлена по лінії, що з’єднує ці заряди.

- відносна діелектрична проникність середови­ща, яка показує у скільки разів сила взаємодії у вакуумі F_o більша, ніж сила взаємодії F в даному середовищі. Для повітря і вакууму = 1, для газів  1.

По сучасним поглядам, взаємодія зарядів відбувається через – електричне поле. Кожний заряд утворює у навколишньому середовищі електричне поле, яке і діє на внесений у нього інший заряд.

Силовою характеристикою електричного поля є напруженість

(3.2)

Ця векторна величина чисельно дорівнює силі, яка діє з боку поля на одиничний позитивний заряд. Для поля точкового заряду Q напруженість

(3.3)

В ектор направлений по радіальним лініям від заряду Q, якщо він позитивний, і до нього, якщо він негативний.

Якщо поле утворене декількома зарядами, то вектор напруженості результуючого поля знаходиться по принципу суперпозиції як векторна сума напруженостей, утворених в даній точці кожним зарядом.

(3.4)

Силова характеристика яка не залежить від властивостей середовища, називається індукцією електростатичного поля.

Ступінь зарядженості тіл, які не можна вважати точковими, ха­рактеризуються такими величинами:

лінійна густина заряду – заряд одиниці довжини

(3.5)

поверхнева густина заряду – заряд одиниці площі

(3.6)

об’ємна густина заряду – заряд одиниці об’єму

(3.7)

Для полів, утворених неточковими зарядами, напруженість розраховується також по принципу суперпозиції, але формула (3.4) переходить у відповідний (криволінійний, поверхневий чи об’ємний) інтеграли ; , (3.8)

де - напруженість поля, створеного нескінченно малим елементом тіла dl, dS, dV.