- •Кафедра Інформаційних систем та технологій методологія захисту інформації конспект лекцій
- •Тема 1. Захист інформації як головна складова інформаційної безпеки лекція 1.
- •1. Предмет, мета та завдання курсу «Методологія захисту інформації»
- •2. Філософські основи методології
- •3. Проблеми розвитку теорії й практики забезпечення інформаційної безпеки
- •4. Базові поняття й визначення у галузі інформаційної безпеки
- •5. Основні складові інформаційної безпеки
- •Тема 2. Елементи загальної теорії захисту інформації лекція 2.
- •1. Поняття, сутність, цілі захисту інформації
- •2. Концептуальна модель інформаційної безпеки
- •3. Характеристика інформації як об'єкта захисту
- •Тема 3. Загрози інформації лекція 3.
- •1. Сутність потенційних та реальних загроз інформації
- •2. Джерела виникнення загроз та шляхи їх реалізації
- •3. Класифікація та характеристика загроз інформації
- •Тема 4. Модель захисту та модель порушника в автоматизованій системі лекція 4.
- •1. Моделі захисту інформації
- •2. Модель порушника інформаційної безпеки
- •Тема 5. Методи технічного захисту інформації на об'єктах інформаційної діяльності лекції 5,6.
- •1. Поняття та характеристика каналів витоку інформації. Зміст спеціальних досліджень
- •2. Методи захисту інформації від витоку за рахунок пемвн
- •3. Методи захисту від витоку інформації з обмеженим доступом шляхом прослуховування.
- •4. Методи захисту інформації від нсд в автоматизованих системах
- •5. Методи забезпечення доступності й цілісності інформації, що базуються на підвищенні надійності технічних систем
- •6. Порядок створення системи управління інформаційною безпекою (суіб)
- •Основні етапи створення системи управління інформаційною безпекою
- •Тема 6. Методи криптографічного захисту інформації лекції 7,8.
- •1. Предмет криптографії
- •2. Криптосистеми й загрози їх безпеки
- •3. Симетричні криптографічні системи
- •Алгоритм гост 28147-89. Срср у гонку на просторах відкритої криптографії ввімкнувся пізніше сша, може бути тому алгоритм гост повторює основні ідеї алгоритму des.
- •4. Характеристика криптосистем з відкритими ключами
- •К риптосистема rsa. Rsa - криптосистема з використанням відкритих ключів, названа по перших буквах імен її творців.
- •Цифровий підпис на основі алгоритму rsa. С истема rsa також може застосовуватися для формування цифрового підпису. При цьому ключі використовуються трохи інакше, чому у випадку шифрування.
- •Стандарти цифрового підпису. В 1991 році nist запропонував стандарт цифровому підпису (dss) для урядових систем. Dss використовує алгоритм sha для хешування повідомлень перед підписом.
- •6. Порядок проведення робіт з криптографічного захисту інформації
- •Тема 7. Інженерно-технічні методи захисту інформації лекція 9.
- •1. Методи й засоби контролю, сигналізації, розмежування доступу на об'єкти інформаційної діяльності
- •2. Методи мінімізації збитків від аварій і стихійних лих
- •Тема 8. Методи стеганографічного захисту інформації лекція 10.
- •1. Комп'ютерна і цифрова стеганографія, цифрові водяні знаки
- •2. Модель комп’ютерної стеганографічної системи
- •3. Атаки на стеганографічні системи
- •Тема 9. Методи відновлення та гарантованого знищення інформації лекція 11.
- •1. Проблеми й технології відновлення доступу до даних, збережених на машинних носіях
- •2. Знищення інформації, збереженої на нжмд
- •3. Розслідування комп'ютерних інцидентів
- •Тема 10. Особливості методів захисту різних видів інформації з обмеженим доступом лекція 12.
- •1. Основні організаційно-правові заходи щодо охорони державної таємниці
- •2. Особливості захисту конфіденційної інформації, що є власністю держави
- •3. Особливості захисту персональних даних
- •Тема 11. Сучасні методи забезпечення надійності персоналу, як складової інформаційної безпеки лекція 13
- •1. Характеристика психологічного стану персоналу в аспекті іб на різних стадіях розвитку підприємства
- •3. Оптимізація взаємодії користувачів і обслуговуючого персоналу
- •Тема 12. Основи створення комплексних систем захисту інформації в автоматизованих системах лекції 14,15.
- •1. Характеристика основних принципів побудови системи захисту інформації
- •2. Етапи створення комплексної системи захисту інформації
- •3. Комплекс засобів захисту інформації (кззі)
- •4. Вимоги до організаційних заходів
- •5. Склад проектної та експлуатаційної документації
- •6. Випробування та дослідна експлуатація
5. Методи забезпечення доступності й цілісності інформації, що базуються на підвищенні надійності технічних систем
Підвищення надійності інформаційно-телекомунікаційних систем (ІТС), наприклад, дублювання джерел електроживлення та технічних засобів зберігання інформації на випадок їх відмови підвищує рівень безпеки інформаційних ресурсів, що обробляються цими системами. Під надійністю розуміється властивість системи виконувати покладені на неї завдання в певних умовах експлуатації.
У випадку відмови ІТС звичайно не здатна виконувати в повному обсязі передбачені технічною документацією функції, тобто переходить зі справного стану в несправний. Відновлення працездатності системи потребує певного часу, внаслідок чого що найменш призводить до не можливості скористатися її ресурсами. Ще гірше ситуація в випадку відмови накопичувачів інформації, оскільки в цьому випадку частина інформації втрачається назавжди.
Якщо при виникненні відмови деякого компонента система продовжує функціонувати, зберігаючи значення основних характеристик у визначених межах, то вважається, що вона перебуває в працездатному стані. Усунення відмови здійснюється без зупинки системи, втрат інформації не відбувається
З погляду на забезпечення безпеки інформації необхідно зберігати хоча б працездатний стан системи. Для розв'язку цього завдання необхідно забезпечити високу надійність функціонування алгоритмів, програм і технічних (апаратних) засобів.
Оскільки алгоритми в ІТС реалізуються за рахунок виконання деяких програм на універсальних засобах обчислювальної техніки або спеціальними апаратними засобами, то надійність алгоритмів окремо не розглядається. У цьому випадку вважається, що надійність системи забезпечується надійністю програмних і апаратних засобів.
Звичайно, надійність системи досягається на наступних етапах її життєвого циклу (від створення до утилізації):
• розробки;
• виробництва;
• експлуатації.
Етап розробки програмних засобів є визначальним при створенні надійних інформаційних систем.
На цьому етапі основними напрямками підвищення надійності програмних засобів є:
• коректна постановка завдання на розробку;
• використання прогресивних технологій програмування;
• контроль правильності функціонування.
Різновидом надійних ІТС є відмовостійкие системи. Відмовостійкість – це властивість системи зберігати працездатність при відмовах окремих пристроїв, блоків, схем.
Відомі наступні основні підходи до створення відмовостійкіх систем:
• просте резервування;
• завадостійке кодування інформації;
• створення адаптивних систем.
Будь-яка відмовостйка система має надмірність. Одним з найбільш простих і діючих шляхів створення відмовостійких систем є просте резервування. Просте резервування засноване на використанні деякої кількості пристроїв, блоків, вузлів, схем тільки в якості резервних.
При відмові основного елемента здійснюється перехід на використання резервного. Резервування здійснюється на різних рівнях: на рівні пристроїв, на рівні блоків, вузлів і т.д. Резервування відрізняється також і глибиною.
Для цілей резервування можуть використовуватися один резервний елемент і більш. Рівні й глибина резервування визначають можливості системи нейтралізувати відмови, а також апаратні витрати. Такі системи повинні мати нескладні апаратно-програмні засоби контролю працездатності елементів і засоби переходу, при необхідності, на використання резервних елементів.
Прикладом резервування може служити використання «дзеркальних» накопичувачів на твердих магнітних дисках, систем резервного електроживлення й т.п.. Недоліком простого резервування є непродуктивне використання засобів, які застосовуються тільки для підвищення відмовостійкості.
Помилки, обумовлені відмовами засобів системи, можна частково виправляти з використанням кодів, що виправляють помилки, ‑ так званого завадостійкого кодування. Завадостійке кодування засноване на використанні інформаційної надмірності. При цьому кожен блок інформації в системі доповнюється певним обсягом спеціальної контрольної інформації. Наявність цієї контрольної інформації (контрольних двійкових розрядів) дозволяє шляхом виконання певних дій над робочою й контрольною інформацією визначати помилки й навіть виправляти їх.
Завадостійке кодування найбільш ефективне при ліквідації наслідків відмов,, що самоусуваються, ‑ так званих збоїв. Завадостійке кодування при створенні відмовостійких систем, як правило, використовується в комплексі з іншими способами підвищення відмовостійкості.
Найбільш досконалими системами, стійкими до відмов, є адаптивні системи. У них досягається розумний компроміс між рівнем надмірності, що вводиться для забезпечення стабільності (толерантності) системи до відмов, і ефективністю використання таких систем за призначенням.
В адаптивних системах реалізується так званий принцип елегантної деградації. Цей принцип припускає збереження працездатного стану системи при деякім зниженні ефективності функціонування у випадках відмов її елементів.
Одним з найефективніших способів забезпечення цілісності й доступності інформації в автоматизованих системах є її дублювання. Воно забезпечує захист інформації як від випадкових загроз, так і від навмисних впливів.
Залежно від цінності інформації, особливостей побудови й режимів функціонування інформаційних систем можуть використовуватися різні методи дублювання, які класифікуються по різних ознаках,
За часом відновлення інформації методи дублювання можуть бути розділені на:
• оперативні;
• неоперативні.
До оперативних методів належать методи дублювання інформації, які дозволяють використовувати дублюючу інформацію в реальному масштабі часу. Це означає, що перехід до використання дублюючої інформації здійснюється за час, який дозволяє виконати запит на використання інформації в режимі реального часу для даної системи. Усі методи, що не забезпечують виконання цієї умови, відносять до неоперативних методів дублювання.
По застосованим для цілей дублювання методам відповідні засоби можна розділити на ті, що використовують:
• додаткові зовнішні запам'ятовувальні пристрої (блоки);
• спеціально виділені області пам'яті на незйомних машинних носіях;
• знімні носії інформації.
По числу копій методи дублювання діляться на:
• одно рівневі;
• багаторівневі.
Як правило, число рівнів не перевищує трьох.
По ступеню просторової далекості носіїв основної й дублюючої інформації методи дублювання можуть бути розділені на наступні методи:
• зосередженого дублювання;
• розосередженого дублювання.
Для визначеності доцільно вважати методами зосередженого дублювання такі методи, для яких носії з основною й дублюючою інформацією перебувають в одному приміщенні.
Усі інші методи належать до розосереджених.
Відповідно до процедури дублювання розрізняють методи:
• повного або дзеркального копіювання;
• часткового копіювання;
• комбінованого копіювання.
При повному копіюванні дублюються всі файли. При дзеркальнім копіюванні будь-які зміни основної інформації супроводжуються такими ж змінами дублюючої інформації. При такім дублюванні основна інформація й дубль завжди ідентичні.
Часткове копіювання припускає створення дублів певних файлів, наприклад, файлів користувача. Одним з видів часткового копіювання, що одержав назву інкрементного копіювання, є метод створення дублів файлів, змінених із часу останнього копіювання.
Комбіноване копіювання допускає комбінації, наприклад, повного й часткового копіювання з різною періодичністю їх проведення.
Нарешті, по виду дублюючої інформації методи дублювання розділяються на:
• методи зі стиском інформації;
• методи без стиску інформації.
