Тема 10. Особливості методів захисту різних видів інформації з обмеженим доступом лекція 12.

План

Вступ

1. Основні організаційно-правові заходи щодо охорони державної таємниці

2. Особливості захисту конфіденційної інформації, що є власністю держави.

3. Особливості захисту персональних даних

Законом України «Про інформацію» встановлено, що до основних напрямів державної інформаційної політики належить забезпечення інформаційної безпеки України, забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації. При цьому закон визначає захист інформації як сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації, та належний порядок доступу до неї.

Відповідно до закону за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. До інформації з обмеженим доступом віднесено конфіденційну, таємну та службову інформацію.

Саме такім чином поділяється інформація у Законі України «Про доступ до публічної інформації», а також уточнюється зміст вказаних понять.

Зокрема, визначено, що таємна інформація це інформація, доступ до якою обмежується відповідно до Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю.

До службової інформації згідно із Законом може належати така інформація:

• що міститься у документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійснення наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та прийняттю рішень;

• зібрана у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Конфіденційною визнається інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Загальні вимоги щодо захисту інформації з обмеженим доступом встановлені законодавством, у т.ч. Законом України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", у статті 8 якого визначено, що інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, повинна оброблятися в системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю. Підтвердження відповідності здійснюється за результатами державної експертизи в порядку, встановленому законодавством.

Об’єкти захисту уточнені у «Правилах забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах», що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 373 від 29.03.2006. Захисту в системі, згідно пункту 4 згаданих Правил, підлягає:

- відкрита інформація, яка є власністю держави і у визначенні Закону України "Про інформацію" належить до статистичної, правової, соціологічної інформації, інформації довідково-енциклопедичного характеру та використовується для забезпечення діяльності державних органів або органів місцевого самоврядування, а також інформація про діяльність зазначених органів, яка оприлюднюється в Інтернет, інших глобальних інформаційних мережах і системах або передається телекомунікаційними мережами (далі - відкрита інформація);

- конфіденційна інформація, яка є власністю держави або вимога щодо захисту якої встановлена законом, у тому числі інформація про фізичну особу – персональні дані.

Крім того, пункт 13 цих Правил встановлює, що передача конфіденційної і таємної інформації з однієї системи до іншої здійснюється у зашифрованому вигляді або захищеними каналами зв’язку згідно з вимогами законодавства з питань технічного та криптографічного захисту інформації.

Розглянемо більш детально специфічні вимоги щодо захисту конкретних видів інформації.