Тестування гнучкості

Опишемо лише методику визначення рухливості у плечових суглобах, хребетному стовпі і тазостегнових суглобах.

Визначення гнучкості у плечових суглобах. Показником рух­ливості в плечових суглобах є відстань між кистями, яка вимі­рюється за допомогою спеціально обладнаної гімнастичної па­лиці (або спеціального приладу) при викруті прямих рук назад.

Обладнання. М. Д. Третьяков розробив досить простий при­лад для вимірювання гнучкості в плечових суглобах. Він скла­дається з металевої трубки завдовжки 120 см, на яку нанесено сантиметрові позначки від 0 до 100 см. На одному кінці трубки закріплено нерухому рукоятку. Інша рукоятка вільно ковзає по трубці. Впритул до неї на трубку надягають муфту зі стопор­ною пружиною. Позначки вимірювальної шкали починаються від краю повзунка.

Опис проведення тестування. Щоб визначити відстань між кистями, школяр береться обома руками за з'єднані рукоятки в положенні приладу горизонтально вперед. Стопорну трубку встановляють на нульовій позначці. В процесі виконання викрута руки розводять на необхідну відстань.

Результатом тестування є визначення відстані в сантимет­рах між кистями рук під час їх викрута.

Загальні вказівки і зауваження. Тест необхідно виконувати після відповідної розминки. Спочатку дають можливість виконати попередні спроби, а потім три залікових. Кращий результат заносять до протоколу.

Визначення гнучкості хребетного стовпа. Гнучкість хребетно­го стовпа визначають за результатами максимального нахилу вперед.

Обладнання. Є. П. Васильєв сконструював нескладний при­лад, який дає змогу відносно точно визначити гнучкість при нахилі вперед. Він складається з платформи, на яку стає піддос­лідний, рами з двома вертикальними напрямними рейками і горизонтальної рухомої планки з фіксуючими пружинами та закріпленими на рамі міліметровими лінійками, з допомогою яких можна вимірювати відстань від 0 до верхнього й нижньо­го країв рами завдяки рухомій планці.

Опис проведення тестування. Щоб виміряти глибину нахи­лу, школяр стає на платформу і повільно нахиляється вперед, просуваючи кінчиками середніх пальців рухому планку якомо­га нижче.

Результатом тестування є визначення положення верхнього краю планки в см, що показує величину нахилу вперед. Якщо верхній край рухомої планки не опускається нижче рівня опор­ної платформи, то результат вимірювання оцінюють зі знаком «мінус», а якщо опускається нижче — зі знаком «плюс».

Загальні вказівки і зауваження. При виконанні вправи сте­жать, щоб носки і п'ятки досліджуваного були разом, великі пальці ніг перебували на рівні переднього краю платформи, коліна не згиналися.

Визначення гнучкості в тазостегнових суглобах. Обладнання. Для вимірювання використовують циркульний гоніометр. Він складається з двох важелів, з'єднаних шарніром. На одному з них (нерухомому) встановлюють диск, градуйований від 0° до 360° (його можна замінити двома транспортирами по 180°), так, щоб 0° співпадав з серединою важеля. На другому (рухомому) закріплюють стрілку, яка при виконанні рухів показує величи­ну кута амплітуди кінцівки.

Опис проведення тестування. Щоб визначити амплітуду руху в тазостегновому суглобі, центр циркульного гоніометра сумі­щають з віссю суглоба, а його важелі прикріпляють гумовим бинтом до тулуба і стегна. Потім виконують мах вперед зігну­тою в коліні ногою. Після цього роблять мах ноги назад. Сума рухливості ноги вперед і назад є амплітудою рухливості в тазо­стегновому суглобі.

Результатом тестування є визначення амплітуди в градусах рухливості ноги в тазостегновому суглобі.

Загальні вказівки і зауваження. Важелі гоніометра при ви­мірюванні повинні точно співпадати з осями рухомих частин тіла, а центр гоніометра з віссю цього суглоба. Найменше відхи­лення від правильного положення гоніометра приводить до значної помилки у вимірюванні гнучкості. Досліджуваному про­понують виконати три спроби. Результати кращої спроби за­носять до протоколу.