2.3. Швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу

Грошовий оборот включає в себе грошовий обіг. Обіг грошових знаків передбачає їх постійний перехід від одних юридичних чи фізичних осіб до інших. Поняття «грошовий обіг» стосується тільки частини грошового обороту ─ готівкового грошового обороту.

Швидкість обігу грошей ─ це частота переходу грошової одиниці від одного суб'єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій за певний період. Вона характеризує інтенсивність руху грошей, коли вони функціонують як засоби обігу і платежу.

Величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою

(2)

де - V - швидкість обігу грошей; P - середній рівень цін на товари та послуги; Q - фізичний обсяг товарів та послуг, які реалізовано в да­ний період; M - середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.

Величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов'язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту {PQ) й обернено пропорційно - з обсягом маси грошей, що є в обороті.

Визначений таким способом показник V характеризує, насамперед, інтенсивність використання запасу грошей в обороті (M) для оплати товарів та послуг, що реалізуються, тобто цей показник зв'язаний пе­реважно з грошовим обігом.

Величина V залежить від:

- частоти й обсягів товарних операцій;

- нетоварних платежів (фіскально-бюджетних, кредитних тощо).

Закон грошового обігу

В обігу на певний період часу має знаходитися грошей не більше, ніж це необхідно для оплати товарів і послуг, що реально існують, за цінами, що склалися на даний момент.

Якщо формалізувати суть цього закону, то її можна виразити рів­нянням

Мф = Мн, (3)

де - Мф - фактична маса грошей в обігу; Мн - об'єктивно необхідна для обігу їх маса.

Коли Мф > Мн, можна зробити висновок, що в обігу з'явилися зайві гроші.

Коли Мф < Мн, можна зробити висновок про нестачу грошей в обігу.

Визначення Мн

Існують різноманітні форми грошей в обігу. Величина Мн охоплює всі форми грошей, які обслуговують потреби обігу, а вимоги закону грошового обігу поширюються на всю його сферу ─ готівкову і безготівкову.

У середньому кількість грошей, необхідних для обігу протягом певного часу (Мн), прямо пропорційна масі товарів і рівню їх цін та обернено пропорційна середній швидкості обігу грошової одиниці. Цю залежність можна виразити формулою

Мн = (4)

де - сума цін товарів, що реалізуються за певний період; V- серед­ня кількість оборотів грошової одиниці за цей самий період.

Якщо врахувати всі додаткові фактори, що впливають на грошо­ву масу, то величину Мн можна виразити так:

Мн = , (5)

де K - сума продажів товарів і послуг у кредит; П - загальна сума пла­тежів, строк оплати яких настав; ВП ─ сума платежів, які погаша­ються шляхом взаємного зарахування боргів.

2.4. Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор

Випуск в обіг грошових знаків у всіх формах називається емісією.

Емісія грошей:

─ первинна, здійснює ЦБ у готівковій та безготівковій формах;

─ вторинна, здійснюють комерційні банки у безготівковій формі шляхом грошово-кредитної мультиплікації їх вільних резервів та депозитних вкладів.

Грошово-кредитний мультиплікатор ─ це процес створення безготівкових грошей при кредитуванні банками клієнтури на основі вільних резервів, що надійшли до банку ззовні.

Вільний резерв ─ це сукупність грошових коштів комерційних банків, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій.

За економічним змістом формування вільного резерву здійснюється за формулою

(6)

де ВР ─ вільний резерв; К ─ капітал банку; ЗК ─ залучені банком кошти в депозити; МБК ─ сальдо заборгованості банку з міжбанківського кредиту, включаючи і кредити НБУ; ВСФ ─ відрахування до централізованого страхового фонду; АО ─ вкладення банку в активні операції; ОР ─ обов’язковий резерв.

Фактичний рівень мультиплікатора, що склався на певний час, визначають за формулою

(7)

де m ─ величина грошово-кредитного мультиплікатора; MO ─ маса готівки в обороті; D ─ маса грошей на депозитах комерційних банків; R ─ сума резервів комерційних банків (гроші на коррахунках та в касах банків).

Рівень “m” зростає у міру збільшення показника D/MO; рівень “m” зростає у міру зменшення показника R/D.