1. Гроші поза банками ─ Го.

Фактори, які впливають на розмір Го:

• емісія;

• операції центрального банку на відкритому ринку;

• загальний рівень цін (Р): Пр = Го/Р - реальна пропозиція грошей, (що вищі ціни, то меншою є реальна пропозиція грошей);

- швидкість обігу грошей (V) (що більша V, то більша пропозиція грошей в обігу): Пр =Го V.

2) Депозити ─ Дп.

На розмір депозитів впливає активність комерційних банків (КБ), здатність залучати депозити та, надаючи кредити, створювати нові гроші (примноження грошей, депозитний мультиплікатор), які визначаємо за формулою

(13)

де Мd - обсяги коштів на депозитах у комерційних банках; Дп - депози­ти; R - обов'язкові резерви; 1/R - норма обов'язкового банківського резервування (1/R - грошовий депозит); (Дп - R) - сума перевищення депозитами обов'язкових резервів.

Тобто, активність комерційних банків визначається:

- обсягом залучених депозитів;

- нормою обов'язкового банківського резервування тощо.

Друга сутність пропозиції грошей – це бажання економіч-них суб’єктів надати в позику певну частину своїх грошових коштів з метою одержання доходу тобто як купівельні засоби.

Пропозиція грошей (Пр) прямо пропорційна грошовій базі (Г ) та коефіцієнту грошово-кредитного мультиплікатора (m) і визначається за формулою

Пр = Г m. (14)

Перелік чинників впливу та викликані ними механізми впливу на пропозицію грошей.

1) Чинник - норма обов’язкового резервування.

Механізм - чим ↓ норма обов’язкового резервування, тим ↑ коефіцієнт мультиплікації, а отже ↑ загальний обсяг грошової пропозиції.

2) Чинник - облікова ставка.

Механізм - при ↑ облікової ставки ↓ попит на позички, а отже↓ залишки коштів на рахунках у ЦБ, тобто грошова база ↓, а отже, ↓ обсяги грошової пропозиції.

3) Чинник – процентна ставка.

Механізм – при ↑ процентної ставки за позиками у комерційних банків розширюються можливості одержувати позички рефінансування, а отже ↑ грошова база, ↑ банківські резерви, ↑ коефіцієнт мультиплікації, що ↑ пропозицію грошей.

4) Чинник – багатство економічних суб’єктів.

Механізм – при ↑ багатства ↑ обсяги депозитної складової грошової маси, ↑ коефіцієнт мультиплікації, а отже ↑ пропозиція грошей.

5) Чинник – тінізація підприємницької діяльності.

Механізм – зміна структури грошових запасів на користь готівки, що ↓ коефіцієнт мультиплікації, а отже ↓ пропозиція грошей.

6) Чинник – стан довіри до банків.

Механізм – низький стан довіри до банків сприяє вилученню депозитів, що ↓ рівень мультиплікації, а отже загальний обсяг пропозиції грошей ↓ пропорційно падінню довіри до банків.

Головна функція грошового ринку: балансування попиту і пропозиції грошей та формування ринкового рівня проценту як ціни грошей.

Тема 4. Грошові системи

4.1. Визначення і складові грошової системи

Грошова система - це форма організації грошового обороту в країні, встановлена загальнодержавними законами. Ці закони визначають ос­новні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламенту­ють відносини між суб'єктами грошового обороту.

Залежно від різновидів грошових потоків виділяють такі складові грошової системи:

• система готівкового обігу;

• система безготівкових розрахунків;

• валютна система.

Схожість і відмінність грошових систем різних країн визначається:

1. видами і формами грошових знаків і традицій;

2. співвідношенням готівкових і безготівкових потоків;

3. можливістю (забороною) вільного обігу інших валют;

4. методами регулювання грошового обороту.

Елементи грошової системи:

• назва грошової одиниці;

• масштаб цін;

• види та купюрність грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу;

• системи регулювання безготівкових грошових розрахунків, готівкового грошового обороту, валютного курсу та операцій з валютними цінностями, а також - банківської діяльності; державні органи, які регулюють грошовий оборот та контролю­ють дотримання чинного законодавства.

Масштаб цін - це величина грошової одиниці даної країни (купівельна спроможність грошей).

Коли гроші мали натурально-речову форму (золото, срібло), масштаб цін встановлювала держава, визначаючи ваговий вміст металу в грошовій одиниці. Регулювання рівня цін здійснювалося шляхом змін металевого вмісту грошей.

Сучасний масштаб цін відображає відмінності у вартості однакових товарів у різних країнах. Може відбуватися зміна цін на одні й ті самі товари в певній країні (знецінення грошей ─ зменшення масштабу цін). На сучасному етапі розвитку грошових систем масштаб цін залежить від ринкових факторів, а завдання держави - підтримувати масштаб цін на певному рівні.

Види та купюрність грошових знаків визначає вищий законодавчий орган країни. Право емісії грошових знаків та відповідальність за їх забезпечення в законодавчому порядку закріплене, як правило, за Цент­ральним банком країни.

Для зручності користування грошова одиниця поділяється на певну кількість частин, як правило, на 100. Закон визначає міру точного поділу та назву кожної частини. Так, гривня України ділиться на 100 частин, які називають копійками.

Розмінна монета відіграє допоміжну роль щодо основної валюти і забезпечує платежі на суми, менші від розміру, прийнятої в країні гро­шової одиниці:

• якщо величина грошової одиниці країни дуже мала, то потреба в розмінній монеті знижується чи взагалі відпадає;

• якщо в країні встановлена велика грошова одиниця, то потреба в розмінній монеті зростає, оскільки збільшується питома вага платежів на суми, менші від розміру грошової одиниці. У таких країнах значною є частка монет у загальній сумі готівки. Це ро­бить грошові системи більш економічними, оскільки монети зношуються повільніше, ніж паперові банкноти.

З цієї причини періодично випускають монети в одну чи кілька гро­шових одиниць, які, по суті, не є розмінними, а замінюють паперові купюри відповідного номіналу.

Регулювання безготівкового грошового обороту

Значимість питання державного регулювання безготівкового гро­шового обороту обумовлене тим, що на сучасному етапі економічного розвитку більша частина грошової маси знаходиться у депозитній фор­мі, а також переважають безготівкові розрахунки.

Практичні заходи щодо регулювання безготівково грошового обороту з метою підтримання стабільності грошової системи в країні:

• створення системи міжбанківських розрахунків, що підлягає контролю з боку Центрального банку;

• запровадження зберігання комерційними банками своїх резер­вів на рахунках у Центральному банку з нормуванням залишку коштів на цих рахунках;

• визначення форм розрахунків, стандартів документів та порядку документообігу;

визначення режиму відповідальності сторін за порушення платіжних зобов'язань;

- встановлення нормативного строку для виконання банками операцій за рахунками клієнтів і відповідальності банків за по­рушення цих норм;

- створення системи страхування банківських вкладів юридичних і фізичних осіб;

- використання механізмів захисту банківських комп'ютерних мереж від несанкціонованого втручання тощо.

Регулювання готівкового грошового обороту передбачає, зокрема, такі заходи:

1. посилення технічного захисту купюр від підробки (автомати пе­ревірки на фальшивість грошей);

1. контролювання операцій з готівкою:

• суб'єкти підприємницької діяльності можуть здійснювати пла­тежі готівкою на невеликі суми, зв'язані переважно з форму­ванням та витрачанням грошових доходів населення;

• клієнти банків - юридичні особи - можуть тримати у своїх касах готівку лише в межах ліміту, встановленого банком, відповідно до визначених НБУ правил;

• суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані здавати одер­жану готівкову виручку на свої рахунки в банках; на власні по­треби можуть витрачати частину виручки в межах ліміту, вста­новленого обслуговуючим банком відповідно до правил, визна­чених НБУ;

• під час одержання готівкових коштів зі своїх рахунків у банках юридичні особи повинні вказувати, з якою метою вони їх одер­жують та зазначати суми для кожної з них;

• клієнти банків - юридичні особи - зобов'язані розробляти про­гнози своїх касових оборотів і подавати їх у банки для розроб­лення таких прогнозів у регіонах і в країні в цілому.

Державними органами, які здійснюють регулювання грошового обороту та контролювання дотримання чинного законодавства в Ук­раїні, є:

• Національний банк України;

• Кабінет Міністрів України;

- Міністерство фінансів України та інші органи, які, реалізуючи заходи своєї економічної та фінансової політики, також вплива­ти на грошовий оборот. Проте свої регулятивні дії в монетарній сфері вони повинні координувати з Національним банком Ук­раїни.