6. Прогнозування грошових надходжень за активними операціями банку та їх подальших розміщень

Активні операції являють собою розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання прибутку, забезпечення діяльності та підтримання необхідного рівня ліквідності. До активних операцій банків відносять:

• операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності банку;

• розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;

• касові операції з приймання і видавання готівки;

• інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери;

• фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

• валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

• депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та інших комерційних банках;

ПАТ»ДЕЛЬТА БАНК» є лідером на ринку послуг фізичним особам. Так, більш 40% клієнтів банків, що оформляють кредити на покупку побутової техніки, для покупки автомобілів користуються кредитними програмами ПАТ»ДЕЛЬТА БАНКУ». Також послугами даного банку користуються 27,8% всіх клієнтів депозитних програм, більш 26% клієнтів, що проводять обмін валюти. Біля 21% клієнтів українських банків вибирають ПАТ»ДЕЛЬТА БАНК» при відкритті поточного рахунку і зверху 15% користуються послугами банку при здійсненні грошових переказів.

У структурі активних операцій банку найбільшу питому вагу мають кредитні операції. Це пов’язано з об’єктивною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. Саме аналіз кредитних операцій банку з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів, що, у свою чергу, є важливим напрямом рейтингової оцінки діяльності банку. Позикові операції являють собою один із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції – це найбільш ризиковий вид операцій банку. Кредитні операції формують його кредитний портфель.

Кредитні вкладення, або кредитний портфель банку - сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.

Постійний аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрями кредитної політики банку, знизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення щодо доцільності надання позики клієнтам залежно від їх кредитоспроможності, галузевої належності, форм власності. Результати аналізу дають змогу приймати рішення про зміну напрямів та методів кредитування.

Класифікація кредитів по групах ризику проводиться з використанням наступної матриці критеріїв: (Таблиця 3.)

 

Таблиця 3.

Класифікація активів по групах ризику

Фінансовий стан позичальника	Погашення заборгованості по кредиту
		Хороше	Слабке	Незадовільне
А		«стандартна»	«під контролем»	«субстандартна»
БИ		«під контролем»	«субстандартна»	«субстандартна»
В		«субстандартна»	«субстандартна»	«сумнівна»
Г		«сумнівна»	«сумнівна»	«безнадійна»
Д		«сумнівна»	«безнадійна»	«безнадійна»

 

Якщо позичальник за наслідками оцінки фінансового стану віднесений до класу «В» або «Г», і стан обслуговування ним боргу протягом останні 6 місяців визначається як «хороше», то така кредитна операція класифікується як «під контролем» (якщо клас позичальника «В») або «субстандартна» (якщо клас позичальника «Г»).

Також цю вимогу можна застосовувати до кредитних договорів, які на дату класифікації кредитного портфеля діють менше шести місяців.

Така зміна класифікації не розповсюджується на кредитні операції якщо:

- термін отримання доходів в умовах договору не визначений або перевищує 3 місяці;

- заборгованість по кредиту прострочена більше 7 календарних днів;

- договір пролонгований з пониженням класу позичальника.

Про розрахункову величину і про фактично сформовану величину резерву, банк робить звіт перед НБУ один раз в місяць.

Резерв під дебіторську заборгованість формується по групах ризику з урахуванням кількості днів прострочення із застосуванням відповідного коефіцієнта резервування, але не меншим, ніж передбачено загальним терміном обліку заборгованості на балансі . Визначальним чинником при визначенні групи ризику є кількість днів з моменту виникнення дебіторської заборгованості на балансі.

   Дебіторська заборгованість вважається збитковою і повинна відноситься до IV групи ризику якщо:

·    вона враховується на балансі 361 день і більш;

·   переоформлена новими договорами (тобто заміна одного зобов'язання іншим між тими ж особами або у разі перекладу боргу на іншого боржника);

·    виникла в результаті переоформлення кредиторської заборгованості або по операціях з контрагентом, який одночасно має заборгованість по кредитній операції, класифікованій банком як безнадійна;

·  щодо якої відомі факти, підтверджуючі неможливість повернення її контрагентом банку;