64. Викрадення, привласнення, вимагання ком­п'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службо­вим становищем (ст. 362 кк).

Стаття складається з трьох частин, які містять заборонювальні норми. Родовим та безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що убезпечують сферу використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютер­них мереж і мереж електрозв’язку, а також власність на комп’ютерну інформацію, встановлений порядок її зберігання та використання. Предметом злочину є комп’ю­терна інформація.

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 362) полягає у: 1) протиправних, всупереч волі і бажанню власника чи за­конного користувача, діях по заволодінню комп’ютерною інформацією; 2) наслідках – у вигляді переходу комп’ютерної інформації від власника чи законного користувача до незаконного володіння винного (наслідки відсутні, якщо цей злочин вчиняється шляхом вимагання комп’ютерної інформації); 3) причинному зв’язку між діями та наслідками.

Не охоплюється ст. 362 випадки незаконного копіювання комп’ютерної інформації, внаслідок чого особа не позбавляє її власника чи законного користувача можливості володіти і користуватися нею. Якщо таке незаконне копіювання стало наслідком порушення правил експлуатації АЕОМ, їх систем чи комп’ютерних мереж, ці наслідки ставляться у вину особі, яка відповідає за їх експлуатацію (див. ст. 363).

Способами вчинення цього злочину є: 1) викрадення (тобто заволодіння комп’ютерною інформацією шляхом крадіжки чи грабежу); 2) привласнення; 3) вимагання; 4) шахрайство; 5) зловживання слу­жбовою особою своїм службовим становищем. Ці ознаки потрібно трактувати так само, як і в злочинах проти власності – за стат­тями 185, 186, 189, 190 і 191.

У випадках викрадення чи іншого передбаченого даною статтею протиправного заволодіння комп’ютерною інформацією разом з носіями такої інформації чи АЕОМ, у якій (яких) знаходяться ці но­сії, злочинні дії слід кваліфікувати як сукупність злочинів – за ст. 362 та відповідною статтею про злочини проти власності. Якщо при неправомірному заволодінні комп’ютерною інформа­цією було застосоване насильство, такі дії потребують окремої кримінально-правової оцінки.

Злочин є закінченим з моменту, коли винний заволо­дів інформацією і має можливість використати її чи розпорядитися нею на власний розсуд (матеріальний склад). Вчинення цього злочину шляхом вимагання є закінченим з моменту пред’явлення протиправної вимоги, поєд­наної з відповідною погрозою, і доведення її до потерпілого (формальний склад).

Суб’єкт злочину є загальним (фізична осудна особа, з 16-річного віку). Якщо заволодіння комп’ютерною інформацією вчиняється шляхом зловживання слу­жбовою особою своїм службовим становищем, то, відповідно, суб’єктом є службова особа.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим уми­слом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 362) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб.

Особливо кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 3 ст. 362) є запо­діяння ним істотної шкоди, яка може мати вигляд втрати комп’ю­терної інформації, пошкодження її носіїв, пошкодження АЕОМ, комп’ютерної мережі тощо (ця ознака є оціночною і потребує ви­рішення у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх об­ставин справи).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 362 – штраф від 50 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботами на строк до 2 років; за ч. 2 ст. 362 – штраф від 100 до 400 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3 років, або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 3 ст. 362 – позбавлення волі на строк від 2 до 5 років.