8. Катування (ст. 127 кк).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим і безпосереднім об’єктом злочину є здоров’я особи. Додатковим обов’язковим безпосереднім об’єктом злочину є воля, честь і гідність особи. Катування є міжнародним злочином і переслідується на підставі низки Конвенцій ООН і Європейських конвенцій.

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 127) характеризується: 1) діянням – нанесенням побоїв, мученням або іншими насильницькими діями; 2) наслідками у вигляді заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання; 3) причинним зв’язком між вказаним діянням і наслідками.

Побої при катуванні – це багаторазове (два більше) завдання ударів по тілу потерпілого, яке не спричинило тілесних ушкоджень. Мучення (або заподіяння мук) – це дії, пов’язані з тривалим позбавленням людини їжі, пиття чи тепла, утриманням у шкідливих для здоров’я умовах (наприклад, в умовах, які позбавляють людину будь-якого із її при­родних почуттів – зору, слуху, просторової або часової орієнтації) тощо. До інших насильницьких дій можуть бути віднесені погроза зброєю, застосування протигазу чи поліетиленового пакета з позбавленням можливості дихати, електричного струму, різні посягання на статеву недоторканість особи, дії, характерні для мор­дування, а також інші подібні дії, серед яких найбільш поширеними є підвішування тіла, придушування, обливання холодною водою, нацьковування собаками, тривала ізоляція, вплив на людину постійним і голосним звуком, примушування їсти неїстівні речовини, інсценування ампутації якого-небудь органа чи розстрілу тощо. Такого роду дії супроводжуються стресом, почуттям жаху чи неспокою і здатні принизити особу, зламати її морально.

Злочин є закінченим з моменту, коли потерпілому заподіяно сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання (матеріальний склад).

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 14-річ­ного віку. Насильницькі дії, вчинені служ­бовими особами з метою спонукання потерпілого до дій, що супе­речать його волі, слід кваліфікувати, зокрема, за статтями 365 (424) або 373.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується характеризується прямим уми­слом. При катуванні спеціальною метою насильницьких дій є спонукання потерпілого або іншої особи вчинити дії, що суперечать їхній волі (наприклад, надати певні відомості чи зробити визнання, вчинити самоскалічення тощо).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 127) є вчинення його: 1) повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 127 – позбавлення волі на строк від 3 до 5 років; за ч. 2 ст. 127 – позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

9. Зараження венеричною хворобою (ст. 133 кк).

Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим і безпосереднім об’єктом злочину є здоров’я особи.

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 133) полягає у зараженні однією особою іншої венеричною хворобою.

До венеричних хвороб належать інфекційні захворювання, які передаються переважно статевим шляхом і вражають передусім органи сечостатевої системи (наприклад, сифіліс, гонорея, м’який шанкр, паховий лімфогранулематоз, трихомоніаз тощо). Способи зараження іншої особи венеричною хворобою можуть бути різними (статеві зносини, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, поцілунки, порушення правил гігієни у побуті, сім’ї чи на роботі тощо) і не впливають на кваліфікацію. Згода потерпілого, наприклад, на статеві зносини з особою, хворою на венеричну хворобу, що призвело до зараження, не виключає протиправності діяння.

Злочин є закінченим з моменту, коли потерпілий фактично захворів на венеричну хворобу (матеріальний склад).

Суб’єкт злочину спеціальний – фізична осудна особа з 16-річ­ного віку, яка хворіє на венеричну хворобу і знає про її наявність.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю (злочинною самовпевненістю).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 133) є: 1) вчинення його особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою; 2) зараження двох або більше осіб (як одночасно, так і в різний час, одним або різними способами) або неповнолітнього (тобто особи, якій на момент вчинення злочину не виповнилося 18 років).

Особливо кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 3 ст. 133) є спричинення ним тяжких наслідків (наприклад, смерті людини, втрати будь-якого органа або його функцій, психічної хвороби або іншого розладу здоров’я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, переривання вагітності або непоправного знівечення обличчя тощо).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 133 – виправні роботи на строк до 2 років, або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 2 років, або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 133 – обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на строк до 3 років; за ч. 3 ст. 133 – позбавлення волі на строк від 2 до 5 років.