109.Охарактеризуйте процедуру емісії та обігу іпотечних сертифікатів.

Іпотечний сертифікат – особливий вид цінного папера, забезпечений іпотечними активами або іпотеками. Процедура емісії сертифікатів включає такі етапи: 1)одержання дозволу на здійснення емісії сертифікатів; 2)прийняття емітентом рішення про випуск сертифікатів; 3)формування або придбання іпотечних активів і підготовка інформації про випуск сертифікатів; 4)визначення фінансової установи, яка буде виконувати функції управителя; 5)визначення банків, які будуть виконувати функції керуючих іпотекою; 6)затвердження емітентом інформації про випуск сертифікатів; 7)державна реєстрація інформації про випуск сертифікатів та випуску сертифікатів; 8)оформлення глобального сертифіката, який має відповідати загальному обсягу випуску, і передача його на зберігання до обраного емітентом депозитарію; 9)оприлюднення інформації про випуск сертифікатів; 10) виготовлення бланків іпотечних сертифікатів (для документарної форми випуску); 11)розміщення сертифікатів; 12)реєстрація звіту про підсумки випуску сертифікатів; 13)оприлюднення звіту про підсумки випуску сертифікатів. Емітент може прийняти рішення про випуск сертифікатів після отримання дозволу на здійснення емісії сертифікатів. Емітент сертифікатів зобов’язаний після реєстрації оприлюднити інформацію про випуск сертифікатів шляхом її розміщення у друкованих засобах масової інформації. Обслуговування операцій та проведення розрахунків за операціями з сертифікатами здійснюються відповідно до розпоряджень власника цих сертифікатів або внаслідок виконання безумовної операції з сертифікатами та на підставі наданих документів, які є підтвердженням правомірності здійснення цих операцій. У разі, якщо по закінченню строку, вказаного в інформації про випуск сертифікатів, вони були розміщені не в повному обсязі, емітент має провести трансформацію іпотечного активу з урахуванням результатів розміщення сертифікатів цього випуску.

110.Охарактеризуйте процедуру емісії та обігу іпотечних облігацій. Державну реєстрацію випусків і проспектів емісії іпотечних облігацій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Емісія іпотечних облігацій здійснюється в порядку, встановленому ЗУ «Про іпот облігації». Після розміщення іпотечних облігацій зміни до проспекту емісії можуть вноситися лише за згодою їх власників або управителя. Проспект емісії іпотечних облігацій, що пропонуються для відкритого продажу, підлягає опублікуванню у повному обсязі в офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку не менш як за 10 днів до початку відкритого розміщення іпотечних облігацій. Випуск іпотечних облігацій здійснюється у бездокументарній формі. Глобальний сертифікат випуску іпотечних облігацій повинен містити їх найменування (звичайна чи структурована іпотечна облігація), посилання на те, що виконання зобов'язань емітента забезпечується іпотечним покриттям, а також інші реквізити, встановлені законодавством. Обіг іпотечних облігацій, облік та перехід прав власності на них здійснюються відповідно до вимог, встановлених законодавством.

111.Визначте напрями управління ризиками іпотечного кредитування. Процентний ризик можна хеджувати за допомогою одноперіодних опціонів, кожен з яких буде виконаний у момент надходження платежу; можна використовувати багатоперіодні процентні опціони. Для реалізації такого варіанту страхування потрібна досить розвинена система ділінгу по процентних кенам, флорам і свопам, яка в нашій країні відсутня. Ризик дострокового погашен­ня кредитів можна страхувати шляхом внесення положень в кредитну угоду про за­борону дострокового погашення кредитів. Для зацікавлення клієнтів у погашенні кредитів за такими умовами банки пропонують дещо зменшені відсотки за користування кредитом. Управління банками кредитним ризиком залежить від специфіки їх діяльності (регіональний чи міжрегіональний, працює з юри-дичними або фізичними особами, спеціалізований чи універсальний), визначеної кредитної політики. Воно вимагає проведен­ня постійного контролю за станом та якістю кредитного портфеля банку як за структурою кредитів, так і з точки зору моніторингу окремих груп кредитів. Методами управління ринковим ризиком є надання іпотечного кредиту, розмір якого становить 65-70% вартості застави, страху­вання життя і- працездатності позичальника та страхування об'єкта застави. Також для мінімізації ризику дефолту позичаль­ника оцінюється наявність у позичальника фінансової можли­вості гасити кредит та надійність позичальника. При функціонуванні дворівневого іпотек-ного ринку банки знижують ризик ліквідності та формують додаткове джерело довгострокових кредитних ресурсів шляхом продажу пулу заставних за іпотечними кредитами спеціалізованій іпотечній установі. Управління валютним ризиком в Україні можна здійснювати за допомогою похідних фінансових інструментів: валютних форвардів, ф'ючерсів, опціонів, свопів. Також використовується метод управління активами та пасивами. Ще одним методом зниження валютного ризику є належне управління кредитним ризиком, а саме: видача кредитів в іно­земній валюті тільки тим позичальникам, які мають надходження в цій валюті і які планують використовувати ці надходження як основне джерело погашення кредиту.