26. Зрівнювання перевищень та обчислення відміток реперів нівелюванн 4-го классу.

Камеральне опрацювання матеріалів нівелювання IV класу починається з посторінкового контролю.

Після цього приступають до обчислення відміток марок і реперів ходу. Обчислення виконують в спеціальній відомості.

Дані для заповнення відомості виписують з польового журналу.

Після цього підраховують алгебраїчну суму перевищень всього нівелірного ходу. h_пр і різницю висот вихідних реперів h_т=Н_К-Н_П. Обчислюють нев’язку ходу f_h=h_пр-h_т і допустиму нев’язку f_hдоп.=20 мм, де L – довжина ходу в км. Якщо обчислена нев’язка ходу “f_h” не перевищує “f_hдоп.”, то її розподіляють між перевищеннями з оберненим знаком пропорційно віддалям між суміжними реперами. Для цього визначають поправку на 1 км ходу.

Множать цю величину на число кілометрів кожної секції і одержують поправку в перевищення для кожної секції . Після цього обчислюють висоти всіх реперів ходу за правилом: висота точки дорівнює висоті попередньої точки плюс виправлене перевищення. Для контролю правильності обчислення висот точок ходу обчислюють висоту кінцевої вихідної точки.

27. Тригонометричне нівелювання.

Тригонометричне нівелювання виконується з метою створення висотної основи для топографічних зйомок і при розв’язанні різних інженерних задач.

Тригонометричне нівелювання застосовують для визначення висот пунктів наприклад, в гірській місцевості, де геометричне нівелювання є трудомістким. За допомогою тригонометричного нівелювання можна передавати висоти на великі віддалі.

Для визначення перевищення “h” між точками А і В в точці А установлюють теодоліт а в точці В – рейку або віху.

Вимірюють кут нахилу “” і лінію АВ, а потім обчислюють горизонтальну проекцію “d”, міряють висоту інструмента “i” і висоту віхи “V”. Після цього обчислюють перевищення. Відповідно з рисунком: h'+i=h+V; h=h'+i-V; h'=dtg; h=dtg+i-V.Якщо в точці В установлена рейка і виміряна віддалемірна віддаль “D”, тоді ; .

При віддалях між точками А і В більших за 300 м в виміряні перевищення вводять поправку за кривину Землі і рефракцію.

h=dtg+і+f-v; ,

де R – радіус кривини Землі.

Радіус кривини Землі – R=6371.11 км.

. Для визначення перевищень міряють теодолітом або кіпрегелем кути нахилу, а віддалі – нитковим віддалеміром. Перевищення визначають двічі в прямому і зворотному напрямках користуючись формулою: .

Розходження перевищень не повинно перевищувати 10 см для віддалей до 250 м і 4 см на кожні 100 м віддалі, якщо віддаль більше 250 м. Якщо кути нахилу ліній ходу менше 5°, то висотний хід можна прокладати “через точку” (Рис.168) з установкою інструмента між рейками приблизно на рівних віддалях від них.

В цьому випадку кути нахилу міряють на дві висоти рейки, які відрізняються між собою не менше 1 м.

28. Методи визначення площ на планах землеустрою.

Визначення площ земельних ділянок на місцевості виконують на підставі геометричних і тригонометричних формул обчислення площ різних геометричних фігура Для цього ділянку місцевості розмічають на прості геометричні фігури і міряють елементи цих фігур, які необхідні для обчислення їх площі. Наприклад, в трикутнику міряють основу “а” і висоту “h” або дві сторони “а” і “в” і кут  між ними в трапеціях – основи “а”, “b” і висоту “h” і застосовуючи відповідно формули: ; ; обчислюють площі.

В більшості випадків площі ділянок місцевості визначають користуючись картами або планами.

Площу за допомогою карти або плану можна визначити чотирма способами: графічним, за допомогою палетки, аналітичним і механічними.

Графічний спосіб

Д ля визначення площ графічним способом її розмічають на простіші геометричні фігури – трикутники, прямокутники і трапеції. Якщо контури криволінійні, то площу необхідно поділити на простіші фігури з таким розрахунком, щоб сторони фігур, які збігаються з цими контурами, практично можна було вважати прямолінійними (Рис.114). Потім мі-

ряють на плані необхідні елементи для обчислення площ окремих фігур. Площу всієї фігури одержують, як суму площ окремих фігур,