7.Автопортрет.

Автопортрети Т.Г. Шевченка – власні зображеня, які художник створював протягом усього життя. Найраніший з відомих тепер автопортретів виконано на початку 1840 в Петербурзі. Це одна з перших спроб Шевченка малювати олійними фарбами. У творі –романтично піднесений образ молодого поета-художника. В манері виконання – в легких лесируваннях, що подекуди поєднується з корпусним накладанням фарб, у витонченому малюнку, в довершеному пластичному моделюванні, в колориті, побудованому на синьо-зелених тонах з викрапленням червоних, а головне в романтичному забарвленні образу – виразно відчувається вплив К.Брюллова. Твір не завершено.Автопортрет нарисований в Яготині і подарований В. Репніній разом з рукописом поеми “Тризна”, зображує Шевченка за роботою. Тут виразно передане уважне сприйняття молодим художником навколишнього життя. Портрет виконано вільним, упевненим штрихом,близьким до манери рисування голкою на міді. Автопотрет,виконаний у кінці серпня 1845

і подарований Н. Тарановській, немовби розвиває ідею попереднього. Він гранично простий, ясний за формою. Шевченко на ньому сповнений енергії, внутрішньої сили, рішучості. До 1845 належить і автопортрет зі свічкою, відомий за офортом Шевченка 1860. В альбомі 1845 є начерк цього твору олівцем. Із спогадів А. Козачковського відомо, що в 1845 Шевченко майже завершив роботу ще над одним автопортретом, в якому подав образ “народного поета, влучно схоплений у хвилину його поетичного натхнення”. Цей твір не зберігся. Кілька автопортретів Шевченко створив під час перебування на засланні. Перший автопортрет порушивши царську заборону писати і малювати, він намалював в Орській фортеці, як тільки туди прибув,1847 надіслав А.Лизогубові Це портрет поет в солдатському мундирі й кашкеті-безкозирці.Тяжкі муки вже наклали відбиток на обличчя Шевченка, на якому вражають широко розкриті, сповнені скорботи очі.З портретів, виконаних під час перебвання Шевченка в Аральській кспедиції (1848-1849), до нас дійшов лише один (папір, сепія,що його художник незабаром подарував А.Венгжиновському в Оренбурзі.Шевченко зображає себе у вбранні, яке носив в експедиції,- звичайному цивільному платті і світлому кашкеті з великим козирком, на обличчі – сліди втоми від нелегких мандрів. За часів перебування Шевченка в Оренбурзі збереглися два автопортрети. Один з них виконано не пізніше і подарованого Ф. Лазаревському. Шевченко зобразив себе в цивільному одязі – у світлій куртці,з-під якої видно комір білої сорочки. На обличчі відчувається душевний спокій.В тому, що поет зобразив себе так, певно, мало значення те, що в цей час він жив не в жахливих умовах солдатської казарми, а на приватній квартирі, серед друзів і мав змогу малювати.незабаром, після арешту за порушення царської царської заборони і майже піврічного слідства, цого заслано до Новопетровського укріплення. Тут Шевченко створив нові автопортрети – вражаючої сили художні документи про сім років нелюдських фізичних і моральних мук, але – всупереч усьому –й натхненної, подвижницької, героїчної творчої праці. До цих років належить низка сюжетних, жанрових малюнків, у які художник ввів автопортрети. Під час експедииції до Каратау він виконав малюнок “Шевченко серед товаришів”, на якому зобразив себе за малюванням разом з Б. Залеським і Л. Турно. Його зображення близьке тут до автопортрета, створеного в липні-серпні 1851 й подаровано Б. Залеському. На останні роки перебування художника у Новопетрівському укріпленні припадає малюнок “Шевченко малює товариша”, де він зобразив себе за роботою в кибитці, що її спеціально поставив для нього у саду біля укріплення І. Усков. На цих малюнках відтворено образ Шевченка, обстановку, в якій він тоді перебував, передано його захоплення мистецтвом.Важливе місце в творчому доробку Шевченка цього часу посідають жанрові малюнки “Шевченко й байгуші” та “Шевченко й казахський хлопчик, що грається з кішкою”. До яких художник ввів автопортрети. Щоб підкреслити вірогідність зображеного й передати своє співчуття гнобленому тоді, приреченому на злидні і голод, казахському народові. Автопортрети, подані силуетом, є на малюнках“Казарма” та “Кара колодкою”УНовопетровському укріпленні Шевченко намалював також дваавтопортрети, один з яких передав з М.Семеновим у дарунок О. Бодянському, а другий надіслав Я.Кухаренкові. Обидва твори не збереглися. На першому на підставі листа до О. Бодянського, художник зобразив себе в цивільному вбранні. Другий – відомий з фоторепродукції, щозберегласся в архіві Олени Пчілки. Його намальовано сепією; як можна судити з того, що Шевченко тут так само зобразив себе у цивільному одязі, цейпортрет виконано 1853-1854рр.Повертаючись із заслання, в Нижньому Новгороді Шевченко намалював ще два автопортрети. 1автор подарував М. С. Щепкіну.Другий надіслав тоді ж з П. А. Овсянниковим у дарунок М. Лазаревському. В обох творах постає образ сильної духом людини, яка вийшла незламною з найтяжчих випробувань.М. Лазаревський з подарованого йому автопортрета замовив 25 фотокопій,щоб поширювати їх серед друзів і знайомих.Більшість автопортретів, створених у Петербурзі в останні роки життя, Шевченко виконав технікою офорта. Працюючи над ними, він часто користувався фотографіями. Перший автопортрет – у темному костюмі. З цього твору збереглися також відбитки третього стану , де фон вкрито тонким шаром акватинти. Автопортрет пройнятий глибоким ліризмом.Вражає вираз очей, якого раніше в автопортретах не було: в них і сум, і ніжність,і тепле співчуття.Це вираз “ласкавий, майже ніжний”, який помітив в очах художника І.Тургенєв.Незабаром за фотографією, зробленою наприкінці березня 1858,хроблено другий автопортрет – з бородою, в кожусі і шапці який можно датувати не пізніші як 1860.Ретельно опрацювавши обличчя й виділивши його легким штрихуванням на тлі навколо голови, Шевченко вільно в начерковій манері, накреслив убрання й покладену на коліно руку, що надало образові своєрідногоартистизму. За маллюнком, виконаним 1845, , що його Шевченко відшукав, він у травні 1860 створив автопортрет із свічкою в якому майстерно передав ефект освітлення – боротьбу світла й темряви, внаслідок чого твір набув символічного звучання. В цьому автопортреті привертє увагу розмаїтість застосованих технічних прийомів. Густим плетивом різної сили штрихів, підкреслених і об*єднаних шаром акватинти, художник показав, як морок відступає перед переможною силою світла. Обличчя модельоване прозорими перехресним штрихами, а вбрання зображене сіткою паралельних ліній, що імітують манеру класичної гравюри різцемза фотографією,Гудовський, 1860 виконано автопортрет у світлому костюмі Тут на обличчі Шевченка помітно сліди тяжкої недуги, яка підточувала й без того надламане засланням здоров*япоета. У цьому творі відбився також пригнічений стан, у якомуШевченко повернувся до Петербурга після арешту на Україні влітку1859. Якщо кожний з розглянутих офортних автопортретів певну грань образу Шевченка, передає той чи інший душевний стан, то останнійз цієї групи автопортретів – у шапці й кожусі фотографією А. Деньєра, зробленою 1859, дає узагальнений образ портретованого. Твір вражає глибиною і цілісністю характеристики. Недаремно сучасники поета вважали його найвдалішим і найбільш схажим з усіх прижиттєвих зображень Шевченка, і він здобув найширшу паопулярність. Технічно портрет виконаног бездоганно. Офортний штрих набув тут вийняткової експрессії. Штрихуванням вкрито не лише тло навколо голови, а й усе зображення;перегукуючись з енергійним штрихом надає портретові своєтідної суворості. На портреті є авторський підпис і дата виконання, а також монограмма з облямованих колом літер, написаних енергійним розчерком. Останній автопортрет виконаняй відтворює образ безнадійного хворого художника. Густий морок, з якого виступає освітлене тим же контрастним бічним світлом обличчя Шевченка посилює трагізм твору.Автопортрети Шевченка – своєрідна автобіографія, написана рукою великого художнка- реаліста.