8. Досягнення,майстерність художника

Творчість Шевченка періоду від закінчення Академії до заслання характеризують переважно портрет і пейзаж.Відомо 17 портретів цього часу, виконаних олією, аквареллю і олівцем,- свідчення майстерності і популярності Шевченка як портретиста серед широких кіл української інтелігенції.В пейзажах,виконаних аквареллю та олівцем,переважає замилування просторами, затишними куточками іособливо деревами з їхнім вибагливим і складним рисунком.Композицію тут побудовано на другому плані; пізніше, десь з літа 1845, спостерігаються перші спроби дати і третій план. Велике місце в творчості Шевченка в цей час посідав історичний пейзаж,що зумовлено роботою художника в Київській археографічній комісії, для якої він змальовував архітектурні пам`ятки й історичні місця. В цих творах висока майстерність поєднуються з науково-документальною точністю.Ретельне вивчення мистецької спадщини Шевченка, зосередження всіх його творів у спеціальному музеї, публікація їх в академічному виданні (1961-1964) дали змогу об`єктивно оцінити великий за обсягом і значний за мистецькою вартістю доробок художника періоду заслання. Незважаючи на царську заборону,Шевченко в роки недоліпрацював багато плідно в усіх властивих йомуй раніше жанрах.Всього відомо 124 завершені твори й 220 екскізів та начерків,створених тоді. Змінилися тільки співвідношення між жанрами, питома вага кожного з них у загальному доробку митця. Найплідніше він працював у жанрі пейзажу – цьому великою мірою сприяла участь в Аральській і Каратауській експедиціях.Найчастіше художникові доводилося фіксувати натуру нашвидку – звідси начерковий характер робіт, особливо рисунків у художніх альбомах.Ці рисунки дуже лаконічні, часто це лише контури або контур з незначною штриховкою. Деякі пейзажі часу Аральської експедиції Шевченко завершував вже в Оренбурзі за олівцевими рисунками з помітками “для пам`яті”, а частіше покладався на свою вийняткову зорову пам`ять.

Про велику спостережливість художника говорять і численні пейзажі, на яких надзвичайно тонко зображено деталі не тільки на першому плані, а й на другому і третьому. З особливою силою спостережливість митця виявляється в численних малюнках науково-допоміжного характеру з зображенням структури берегів Аральського моря та скель і урвищ, що були важливими для геологічної характеристики місцевості.Такий філігранний рисунок, не позбавленний і великої художньої цінності, очевидно, прислужився митцеві для пізнішої роботи в офорті.Пейзажі Шевченка часу обох експедицій відрізняються від його пейзажів попереднього періоду перевагою в них другого і третього планів, видовженою композицією при широкому,часто вдкритому обрії й надзвичайно багатим і тонким колоритмом.

У глибоко емоційних і розмаїтих за настроєм акварелях Шевченко виступає як видатний майстер цієї техніки. Його пейзажі дуже точно і правдиво відображають природу казахського краю,її своєрідну красу.Особливе місце в художній спадщині Шевченка років заслання належить жанровим композиціям, що становлять кілька окремих тематичних груп. Одна з них призначена побутові казахського народу (сепії “Казахи в юрті”, “Казахська стоянка на Косаралі”, “Казахський хлопчик розпалює грубку”, “ Казахський хлопчик дрімає біля грубки”, “Казахи біля вогню” та акварель “Казах на коні”,всі 1848-1849рр). Ще більше змальовок з життя казахів у дорожніх альбомах художника (екскізи і начерки до закінчених сепій і акварелей). Значної розмаїтості і соціальної гостроти казахів теманабула в другий період заслання поета (сепії “Тріо”, 1851; “Пісня молодого казаха”, 1851-1857; “Байгуші під вікном”, 1855-1856 і “Казашка Катя”,1856-1857). У деякі твори (“Т. Г. Шевченко і байгуші”, “Т. Г. Шевченко і казахський хлопчик, що грається з кішкою” 1856-1857) художник вводить свій автопортрет. Цим Шевченко підкреслює своє глибоке співчуття до долі казахського народу.Окрему групу становлять композиції на історичні, міфологічні, літературні та біблійні теми (“Благословіння дітей”, “Телемак на острові Каліпсо”, “Робінзон Крузо”, “Самаритянка”, “Казашка”, “Мілон Кротонський”, “Нарціс та німфа Ехо”, “Св. Себастіан”, “Умираючий гладіатор”, всі – 1856). Всім їм властиве глибоке психологічне трактування образів. Третя, цілком самостійна, група жанрових композицій це сепія сепій “Притча про блудного сина”, яку Шевченко мав намір відтворити в гравюрі. Викриття експлуататорського ладу досягає тут найбільшої гостроти. Портретні твори Шевченка років заслання виконано переважно сепією або італійським олівцем (лише кілька портретів в Оренбурзі – аквареллю). Вони досконаліші щодо композиційної побудови, глибше розкривають психологі-чний стан портретованих і являють собою новий крок у розвитку реалізму художника. Часто Шевченко вводить портрету жанрові композиції (“О.Бу-таков і фельдшер О. Істомін під час зимівлі на Косаралі”1848-1849; “Т.Г.Шев-ченко серед товаришів” 1856; “Т.Г.Шевченко малює товариша” 1855-1857). Творчість Шевченка років заслання переконливо доводить, що, всупереч твердженням біографів поета з буржуазно-націоналістичного табору,він не втратив здібностей художника, а й досяг як митейь ще вищого рівня в усіх жанрах портретному, пейзажному й побутовому. В його творах цього часу на повну силу пролунала соціальна тема йвиявилася інтернаціоналіст-ська позиція художника. Крім того, твори років заслання свідчать про те, що Шевченко бувши відірваним від академії, не забував про неї. Безсумнівний відгомін академічної школи відчувається у виконаних художником у цей час композиціях на історичні, міфологічні й літературні теми. Пієтет Шевченка до Академії мистецтв стверджують написана на засланні автобіографічна повість “Художник” та записи у “Щоденнику”.Мистецька спадщина Шевченка останнього періоду життя кількісно невелика. В цей час він багато працював над офортом і досяг у ньому, порівняно з офортом 1844, новмх успіхів. Серед пейзажів переважають етюди й начерки, виконані 1857 на пароплаві, коли поет їхав з Астрахані до Нижнього Новгорода, та краєвиди, створені на Україні під час третьої подорожі 1859 (вийнятком хіба що є офорти“Вечір в Альбано поблизу Рима. Ліс” – за твором М. Лебедєва та “Мангишлацький сад” – за власним малюнком). Усі ці пейзажі незалежно від міри їхньої завершеності, свідчать про зрослу майстерність Шевченка-пейзажиста в останній період життя. Це виявляється в підкресленні другого і третього планів, у побудові композиції на широкому обрії та у перевазі повітряної перспективи над лінійною,в глибокій ліричності та емоційності краєвидів.До жанрових композицій Шевченко звертався лише повернувшись доПетербурга та його майже виключено в зв*язку з роботами в офорті(“Дві дівчини”,”Свята родина”,”Притча про робітників на винограднику”).Всі-1858\ “Сама собі своїй господі”. “Приятелі”,“Старец на кладовищі”, всі-1859).Особливий інтерес являють портрети роботи Шевченка останнього періоду його творчості.Їх відомо 41.Усе це - завершені твори,крім невеликого рисунка олівцем – портрета О.Герцена, спокійного в Нижньому Новгороді. Портрети виконано італ.Олівцем і крейдою на тонованому папері та в техніці офорта. Дляпортретів олівцем характерні смілива, соковита лінія й соковитий штрих. Шевченко намалював їх на пароплаві під час переїзду по Волзі, потім у Нижньому Новгороді, Москві, на Україні та в Петербурзі. Вони близькі до портретів, виконаних у Новопетровському укріпленні, але набагато контрастніші та виразніші щодо внутрішньої характеристики портретованих, хоч сам рисунок у них значно лаконічнішиї. Ціла галерея офортних автопортретів (шість) і портрети віце-презедента петербурзької академії мистецтв Ф.Толстого та професорів академії Ф. Бруні та П. Клодта й академікаІ. Горностаєва є визначним здобутком не лише в мистецькій спадщині Шевченка, а й в уьому тогочасному офорті. Шевченко зробив великий внесок у розвиток портрета, побутового жанру і пейзажу. Він виступав як один з перших на той час офористів України й Росії. Його реалістична творчість сповнена великого соціально-викривального змісту й відзначається глибокою народністю, інтернаціональ-ними мотивами і гуманізмом. Твори Шевченка мали вплив на весь розвиток українського мистецтва, вони служать життєдайним джерелом для багатьох поколінь українських художників. Мистецька спадщина Шевченка визначає його видатне місце в історії не лише українського, а й світового мистецтва.

Незнайдені мистецькі твори Т. Г. Шевченка – твори художника, про які є тільки згадки в його автобіографії, “Щоденнику”, листуванні,повістях, архівних документах і записах його сучасників.Через тяжкі обставини життя Шевченка вкрай несприятливо склалася доля його мистецької спадщини. До викупу з кріпацтва Шевченко не мав змоги ні збирати, ні зберігати свої ранні твори. Багато малюнків,виконаних по закінченні петербурзької Академії мистецтв, які були у І. Фундуклея і М. Сажина, загубилося після арешту поета 1847.Окремі малюнки, що він їх потай надсилав з Новопетровського укріплення друзям для продажу, потрапили до третіх рук, і де вони– невідомо. Не розшукано й малюнки різних років, що залишилися після смерті поета і були продані з аукціону у травні 1861. В дожовтневий час твори Шевченка колекціонували окремі особи.Систематично збирати і зберігати мистецьку спадщину Шевченка стало можливим лише після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції. За радянського часу виявлено і вивчено багато творів художника, які вважалися втраченими. Із скупих згадок в автобіографічних поезіях і з мемуарних джерел відомо, що Шевченкозахоплено малював у дитинстві. Це були переважно візерунки, щоними він прикрашав переписувані книжечки, та зображення солдатів іконей, якими прикрашав стіни хати. карикатури на міністра освіти С. Уварова та раїмських офіцерів; низка краєвидів, виконаних під час Аральської та Каратауської експедицій, у Новопетровському укріпленні та йогооколицях. Досі не розшукано й два малюнки сепією з зображеннямбайгушів. Відомо лише, що Шевченко надіслав їх Б. Залеському, один– у дарунок, другий – для продажу. З творів, виконаних по дорозі ззаслання – на пароплаві “Князь Пожарський” та в Нижньому Новгороді,не знайдено портретів В. Кишкіна, А. Шауббе, І. Гасса, А. і М.Брилкіних, Г. Попової, М. Дорохової, А. Пущиної, С. Варенцової сином, М. Олєйникова; малюнки з зображенням архітектурних пам*ятокНижнього Новгорода. З творів останніх років життя Шевченка нерозшукано портретів Г. Суханова-Подколзіна, дочки С. Гулака-Артемовського, Н. Карташевської, Айри Олдріджа, л, Жемчужникова і Л.Зотової; рисунків “Краєвид в Мошнах”, “Дуб”; копія з однойменноготвору А. Мещерського, виконана як оригінал для офорта.Серед незнайдених творів є й автопортрети різних років: автопортрет,що його Шевченко передав через М. Семенова Новопетровського укріплення в дарунок О. Бодянському; автопортрет часів заслання, який у списку Г. Честахівського творів Шевченка, що залишився після смерті поета, значиться як виконаний нібито Оренбурзі. Не розшукано й деяких робочих альбомів з малюнками; єдані, що дин з них був у Києві в польського археолого йбібліолого К. Свідзінського. Деякі Шевченкові твори дійшли до наслише в гравюрах інших майстрів: ілюстрації до твору М. Надеждіна“Сила воли” та до книжки М. Полевого “Історія Суворова…”, портрети для видання “Русские полководцы”, малюнок “Затока біляНовопетровського Укріплення”, з якого Б. Залеський виконав офорт.Окремі твори Шевченка тепер відомі лише у фотографіях іепродукціях, вміщенних у різних виданнях.Незнайдені мистецькі твори Шевченка свідчать про те, що йогохудожній доробок був набагато більший, ніж досі відомо. І хоч заь тими згадками, що є в літературі про невідшукані і втрачені твори, важко говорити про їхні мистецькі якості, але й самперелік робіт значно доповнює уявлення про мистейьку спадщинуШевченка, про різноманітність його інтересів і винткову творчу активність.

Л І Т Е Р А Т У Р А

ВИДАНННЯ ШЕВЧЕНКА - ХУДОЖНИКА

Мистецька спадщина: У 4 т. / Редкол.: О.І.Білецький та ін. - К.: Вид-во АН УРСР, 1961-1963. - Т.1-4.

Автопортрети Тараса Шевченка: [ Альбом / Упоряд. і авт. вступ. ст. Л.В.Владич]. - К.: Мистецтво, 1973. - 79 с.: іл.

Тарас Шевченко: Живопис. Графіка: Альбом / Авт. вступ. ст. та упоряд. Д.В.Степовик. - К.: Мистецтво, 1986. - 175 с.: іл.

Офорти Тараса Шевченка: Альбом репрод. / Авт. тексту та упоряд. В.Касіян. - К.: Мистецтво, 1964. - 158 с.: іл.

http://ref.a. ua/?id=255262&r=15 906