11. Трудові прийоми, трудові дії, трудові рухи, їх класифікація та методи дослідження

Під час нормування праці виробничий процес поділяється на операції та їх

елементи. Виробнича операція — це частина виробничого процесу, що

виконується стосовно певного предмета праці одним робітником або групою

робітників на одному робочому місці. Елементами операції є: установка,

технологічний і допоміжний переходи, позиція.

Під час виконання виробничої операції працівник застосовує певні трудові

прийоми, дії, рухи.

Трудовий рух — це одноразове переміщення робочого органу людини — руки,

ноги, корпуса тощо (наприклад, протягнути руку до інструмента, взяти

інструмент).

Трудова дія — сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви

одним або кількома робочими органами людини за незмінних предметів і

засобів праці (наприклад, взяти деталь).

Трудовий прийом — сукупність трудових дій, що виконуються за незмінних

предметів і засобів праці і становлять технологічно завершену частину

операції (наприклад, установка заготовки в пристосування).

Отже, сукупність прийомів, об'єднаних з урахуванням технологічної

послідовності або спільності факторів, що впливають на час виконання

завдання утворюють комплекс трудових прийомів.{1.С.-15}

До непродуктивної роботи належить усунення або виправлення браку, що

виник з вини самого працівника, виконання роботи для власних потреб

тощо.

Продуктивна робота характеризується виконанням обов'язків, передбачених

регламентом (прямих і суміщуваних). Вона включає підготовчо-завершальну

та оперативну роботу й обслуговування робочого місця.

Під час підготовчо-завершальної роботи виконуються певні завдання на

початку та наприкінці зміни, такі як одержання змінного завдання та

нарядів; ознайомлення із завданням, виробничий інструктаж, одержання і

повернення робочих креслень, технологічних карт, інструментів,

пристроїв; одержання, огляд і здавання матеріалів, заготовок, деталей і

вузлів; налагоджування обладнання, установлення пристроїв та

інструментів на початку зміни та зняття їх наприкінці зміни;

випробування обладнання та оброблення пробних деталей; здавання готової

продукції або роботи.

Оперативна робота — це безпосереднє виконання змінного завдання. Час,

витрачений на неї (Топ), складається з часу виконання основних прийомів

(Т0) і допоміжних (Тд).

Час обслуговування робочого місця (Тоб) складається з часу

організаційного обслуговування (Торг) та часу технічного обслуговування

(Ттех). Час організаційного обслуговування використовується для огляду

робочого місця та його впорядкування, розкладання інструменту на початку

зміни та прибирання наприкінці її, чищення та змащування обладнання.

12. Вивчення, проектування, впровадження передових методів і прийомів праці

Вивчення й освоєння передових прийомів і методів праці здійснюється за такими етапами:

— вивчення й узагальнення досвіду передових робітників;

— розробка карти описання передових методів праці і підготовка інформації про це;

— впровадження передових методів праці через школи передового досвіду, курси, семінари та інші засоби.

Аналіз передового досвіду проводиться відповідно до річного графіка.

Трудовий процес вивчається двома способами:

— безпосереднім спостереженням;

— за допомогою реєструючих приладів.

При вивченні прийомів, методів праці аналізують зміст трудового процесу в цілому і за складовими його елементами. Розчленування трудового процесу на складові елементи дозволяє визначити вплив окремих факторів на їх тривалість. Аналізу підлягають:

— зміст трудового процесу;

— порядок і послідовність виконання трудового процесу;

— зміст прийомів, методи їх виконання і траєкторії рухів. При розчленуванні операції на прийоми забезпечується їх

розмежування як за призначенням, так і за способами виконання. Встановлюється порядок виконання прийомів. Прийоми можна здійснювати послідовно або паралельно. Найбільш ефективним є проектування комплексного методу робіт на підставі вибору кращих прийомів не одного, а декількох робітників. Критеріями відбору передових прийомів служать:

— найменша трудомісткість виконання;

— мінімальна тривалість;

— якість роботи.

Практично напрацьовані такі принципи раціоналізації рухів:

— скорочення кількості і тривалості рухів;

— суміщення рухів (рухи обох рук мають бути узгодженими);

— раціональність напрямків рухів;

— ритм і темп роботи.[25, c. 84-86]

Вивчення, проектування, впровадження передових методів і прийомів праці Послідовність і зміст роботи по вивченню, проектуванню і впровадженню передових методів і прийомів праці:

1. Вибір об’єкта дослідження:

• трудові методи, прийоми, рухи;

• методи і прийоми використання обладнання, сировини, матеріалів.

2. Вибір методів дослідження:

• безпосередні спостереження: без виміру часу, з вимірювання часу;

• спостереження за допомогою реєструючи приладів: фото- кінозйомка.

3. Аналіз і проектування раціональних методів і прийомів праці:

• аналіз трудових методів, прийомів, рухів;

• оцінка з економічної та фізіологічної сторони кожного прийому та дії;

• проектування раціонального трудового процесу на основі відібраних передових методів і прийомів праці.

4. Впровадження запроектованих методів і прийомів праці:

• навчання робочих передовим методам і прийомам праці;

• механізація окремих трудових процесів, впровадження пристосувань;

• раціональне розміщення предметів праці, інструменту і допоміжних засобів на робочому місці.

Ефективність будь-якого трудового процесу, економія матеріальних і трудових витрат, якість продукції і послуг залежать від прийомів і методів праці, що застосовуються на підприємстві. Тому для підтримання організації праці на належному рівні велике значення має виявлення і використання раціональних прийомів та методів праці, вивчення передового досвіду, його науковий аналіз і узагальнення, розробка і проектування оптимальних способів виконання виробничих завдань.

Прийоми і методи праці слід вважати раціональними, якщо їх застосування дає ефективні результати праці (її високу продуктивність) при забезпеченні високої якості продукції, дотримання вимог щодо правил використання обладнання, норм витрат матеріалів та енергії, інтенсивності праці виконавців.

Дуже важливо пам’ятати, що економія часу не єдиний критерій ефективності застосовуваних прийомів і методів праці. Ця економія не повинна призводити до погіршення умов праці співробітників, перевитрат сировини, матеріалів та енергії, порушення правил експлуатації обладнання, зниження якості продукції. Тільки за таких умов раціоналізація трудового процесу може бути визнана доцільною і ефективною.

14. Хронометраж як метод вивчення трудового процесу і витрат робочого часу.

Необхідні затрати робочого часу на виконання окремих елементів операцій

визначають за допомогою хронометражу вивчення і вимірювання окремих

елементів операції, що циклічно повторюються. Для фіксації відтинків

часу використовують секундоміри, хроноскопи, кінокамери,

відеомаг-нітофони. Хрометраж використовується не тільки для нормування праці, він може стати у пригоді при вдосконаленні процесу праці, вивченні передових

прийомів І методів праці, при перевірці чинних норм праці та виявленні

причин їх невиконання окремими робітниками, при визначенні необхідної

чисельності бригади та раціонального розподілу обсягу робіт між її

сягу робіт між її членами. Результати спостереження найчастіше записуються цифрами, хоч інколи разом з цим способом застосовується індексний і графічний способи запису. .{6.С-115}

Точність вимірів робочого часу приймається залежно від тривалості

елементів операції, що вивчається. Якщо ця тривалість не перевищує 10 с,

то приймається точність до 0,1 с, коли ж вона більша за 10 с, то

точність може бути до 95 с.

Спостереження рекомендується починати приблизно після години від початку

зміни. На початку робочого дня людина не одразу знаходить свою найкращу

форму, пересічно годину триває період "впрацьовування" поступового

виходу на рівень нормальної для цієї людини продуктивності праці. Бажано

виміри зробити і невдовзі перед закінченням робочого дня, щоб мати

уявлення про працездатність робітника протягом зміни.

Хронометражне спостереження проводять у чотири етапи: а) підготовка до

спостереження; б) його проведення; в)обробка результатів спостереження;

г) їх аналіз.

Підготовка до проведення спостереження починається з вибору об'єкта

спостереження, який залежить від його мети. Якщо метою спостереження є

нормування праці, то за об'єкт треба обирати робітника або бригаду,

результати роботи яких (рівень виконання норм виробітку, продуктивність

праці) знаходяться між пересічними для групи робітників (бригад), які

виконують цю операцію, і найкращими результатами. Зрозуміло, при

вивченні передових прийомів і методів праці за об'єкт спостереження

обирається найкращий робітник, а коли метою спостереження є виявлення причин

невиконання норм, об'єктами хронометражу будуть відстаючі робітники.

При проведенні хронометражу з метою нормування праці необхідна попередня

підготовка робочого місця, на якому проводиться спостереження

Основним документом хронометражу є хронокарта. На її лицьовому боці

досить докладно записуються дані про робітника (об'єкт спостереження)

його прізвище, спеціальність, загальний стаж роботи, стаж роботи за

спеціальністю, тарифний розряд, виробнича оцінка; про операцію

найменування операції і деталі, розряд роботи, номери деталі і

креслення, матеріал і його властивості; про обладнання, інструмент і

пристрої; про організацію та обслуговування робочого місця схема

планування робочого місця, перелік оснащення, розташування інструменту,

ця, перелік оснащення, розташування інструменту,порядок забезпечення заготовками, інструментом і т.д., порядок догляду

устаткування тощо.

Операція, що досліджується, розчленовується на елементи, причому

ступінь цього розчленування залежить від мети спостереження і типу

виробництва. Детальнішого розчленування вимагають спостереження, що

проводяться з метою нормування і вивчення передових методів праці.

Виробничі операції, що виконуються в умовах масового та великосерійного

виробництва, розчленовуються до початку хронометражу на трудові прийоми

та дії, в умовах серійного та дрібносерійного - на комплекси прийомів.

Розчленування операції на окремі елементи проводиться за допомогою

фіксажних точок. Це чітко виражені для спостерігача моменти початку і

закінчення елемента операції, на які орієнтується спостерігач під час

проведення хронометражу, фіксуючи затрати часу

Якщо виміри часу зробити лише один раз, вони можуть бути нетиповими,

нехарактерними, тому спостереження треба повторювати кілька разів. час підготовки до спостереження треба також вибрати місце для

спостереження з тим, щоб, не перешкоджаючи робітникові, можна було добре

бачити всі його дії. Робітника ознайомлюють з метою спостереження, а

якщо метою є нормування праці, то його інструктують про раціональні

методи виконання окремих елементів.

Проведення спостереження - другий етап хронометражу, під час якого

спостерігач безпосередньо на робочому місці виконавця у спостережному

листі фіксує моменти початку і закінчення кожного з елементів операції

за поточним часом. За безперервного хронометражу потрібна кількість

вимірів робиться найчастіше за одним заходом, не вимикаючи секундоміра

або іншого приладу для реєстрації часу. За вибіркового хронометражу

ведеться облік часу, що його витрачає робітник на окремі, заздалегідь

обрані елементи трудового процесу (операції).

Після закінчення спостереження починається обробка його результатів.

Вона включає такі дії:

а)визначення тривалості елементів операції по кожному із записів:

б)очищення хронорядів;

в)перевірка кожного з хронорядів на стійкість;

г)визначення середньої тривалості кожного елемента операції;

д)визначення тривалості всієї операції.

Для визначення тривалості елементів операції від показника поточного

часу закінчення даного елемента операції віднімають показник поточного

часу закінчення попереднього елемента. Одержана різниця становитиме час

тривалості даного елемента, а відповідний запис робиться у клітинці

рядка Т". Після таких розрахунків у хронокарті проти кожного елемента в

рядку "Т' утвориться ряд неоднакових, але близьких за величиною чисел,

що утворюють хронометражний ряд або скорочено - хроноряд.

Очищення хронорядів полягає у виключенні з даних обчислень дефектних

вимірів (вони записані у спеціальній таблиці), їх обводять рамкою і в

подальших розрахунках не враховують. Загалом дозволяється виключати не

більше як 20% загальної кількості вимірів одного хроноряду. У противному

випадку хроноряд визнається невірогідним, що тягне за собою повторне

спостереження відповідних елементів операції вибірковим способом.

Ряд вважається стійким, якщо фактичне значення менше або

дорівнює нормативному (Кф < Кн), якщо ж воно перевищує нормативне (Кф >

Кн), то хроноряд вважається нестійким. У цьому випадку відкидається одне

з крайніх значень хроноряду й порівняння повторюється. Якщо виключені

обидва крайні значення, а ряд залишається нестійким, то спостереження

слід повторити. Після очищення хронорядів і перевірки їх на стійкість

починають обчислення середньої тривалості кожного елемента операції і

всієї операції загалом.