20. Факт ф його природа у журналістиці.

Факт (від лат. factum – зроблене) означає, як відомо, дійсну подію, те, що реально відбулося. Під словом "факт" прийнято також розуміти судження або в інший спосіб зафіксовану реальність. У першому випадку доцільно вести мову про реальний факт, в іншому – про факт відображений. Така двозначність слова призводить до плутанини, непорозумінь, судових розборів, оскільки під тим самим словом розуміють різні речі. Численні варіації на теми "факти підтвердилися", "факти не підтвердилися", "факти спростовані" є нічим іншим, як елементарною плутаниною. Якщо це реальний факт, тобто те, що відбулося в житті, то він не може бути ні спростований, ні підтверджений. Очевидно, у таких випадках йдеться про відображений кимось факт. Зафіксований вербально чи в інший спосіб реальний чи об'єктивний факт завжди має елемент суб'єктивності й може бути помилковим, неправдивим. Причини можуть бути різні: від суто технічних (недочув, не розібрався, сплутав, неточно зафіксував тощо) до свідомих перекручень, зумовлених певними інтересами. Неточність відображення може пояснюватись і складністю самих явищ, у яких журналістові нелегко орієнтуватись.

Точнішою методикою вивчення фактів володіє наука, теорія пізнання. Відомий англійський вчений Б. Рассел у дослідженні людського пізнання виходив із визнання фактами всього, що є у Всесвіті: "Факти є те, що робить твердження істинним або хибним" Іншими словами, він визнавав факт як об'єктивну реальність і як частину наших суджень, які можуть бути слушними або помилковими.

Факти можуть нічого не означати, коли вони подаються безсистемно, без зв'язку з іншими фактами. Вони можуть означати дуже багато, мати вирішальне значення, коли розглядаються у зв'язку з іншими фактами, з певними логічними законами, теоретичними положеннями, наявною системою знань.

Не заглиблюючись у складні наукові проблеми пізнання, звернімо увагу на практичні аспекти використання факту і системи фактів у відносно елементарному журналістському пізнанні. Як уже зазначалось, журналістика поряд із соціологією - ті сфери людської діяльності, які насамперед ґрунтуються на фактах. Журналістика, образно кажучи, на фактах сидить, фактами запрягає і ними ж поганяє.

Так повелось із самого зародження газети. XX і особливо XXI сторіччя - це, крім усього іншого, шалена динаміка поширення й обміну інформації, збору, нагромадження та аналізу фактів.

Однак є низка специфічних, характерних саме для журналістики причин особливої, часто навіть надмірної уваги і поваги до факту. Сучасна людина, зважаючи на зростання її освітнього рівня, також унаслідує розчарування від довголітніх проповідей, "наукових" передбачень, які, звичайно, не здійснюються, прагне самостійно розібратись у процесах, зрозуміти, що робиться довкола неї.

І, нарешті, ще один аспект цієї проблеми, який пов'язаний із самою природою факту, його відмінністю від судження. Факт, як мікроскопічна частинка реальної дійсності, ніби вбирає в себе її певні ознаки, якусь малесеньку частку цієї реальності. Це насамперед предметність, багатоплановість, невичерпність. Будь-який факт багатший від судження. Вписуючись у систему суджень, у процес доказу, у той чи інший узагальнювальний журналістський виступ, факт втрачає властиву йому від природи багатогранність, висвітлюється однобоко.

У сучасній науці утвердилась певна практика класифікації фактів на відповідні групи. Прийнято вирізняти одиничні факти і систему, тобто групу фактів, які стосуються певного питання.

Особливим різновидом фактів є статистика. Під нею прийнято розуміти типові зведені числові характеристики, які грунтуються на спеціально організованому масовому спостереженні певних фізичних, економічних, політичних, культурних та інших явищ. Статистика має справу із величезним масивом відповідних фактів, групуючи й опрацьовуючи їх за складною науковою методикою, з метою кількісної характеристики тих чи інших явищ відповідно до їхніх ознак. Статистика дає знання про загальні закономірності, тенденції соціальних процесів.

За роллю фактів журналістські виступи можна умовно поділити на дві групи: подієва інформація, у якій факт відіграє самостійну роль і є до певної міри самоціллю; узагальнюючі, а щобільше - аналітичні, концептуальні твори, де факти відіграють роль аргументів, служать для доведення певної думки, ідеї твору.