Захист сільськогосподарських тварин від зараження.

Захист сільськогосподарських тварин досягається їх укриттям в обладнаних тварин-ницьких приміщеннях і захисних спорудах; забезпеченням особливо цінних тварин інди-відуальними засобами захисту; захистом запасів кормів і вододжерел, своєчасною евакуа-цією тварин на безпечну відстань від приміських господарств великих міст і зон мож-ливого затоплення, зараження.

Після виникнення аварій на АЕС і ОГД із АХНР основними заходами є: вивід неза-хищених тварин із районів з високими рівнями радіації і зон зараження отруйними речо-винами на незаражену територію або на ділянки з більш низькими рівнями зараження; проведення ветеринарної обробки уражених тварин і надання їм лікувальної допомоги, знезараження тваринницьких приміщень та інших місць розміщення тварин, кормів і води; постійний контроль за ступенем зараженості тварин і об'єктів.

Герметизація приміщень. Основним і найбільш надійним способом захисту тварин є укриття їх в обладнаних (герметизованих) приміщеннях або спеціальних захисних спо-рудах. Пристосовані для захисту тварин спеціальні приміщення дерев'яного типу змен-шують ступінь опромінення укритих там тварин у середньому у 2-3 рази, а кам'яні і залізобетонні - у 10 разів.

Герметизація приміщень полягає у промазуванні стелі глиняним, вапняним або цемент-ним розчином, з насипкою зверху нього шару шлаку або піску. Цими ж розчинами зама-зують щілини у стінах, стелях, віконних рамах, дверях. Великі щілини перед промазу-ванням проконопачують мохом, паклею або ганчір'ям. Щоб підвищити захисну потуж-ність дерев'яних стін приміщень, зовні їх роблять ґрунтову обсипку до висоти вікон. Під-пільні і надпільні отвори наглухо закривають. На вікнах з зовнішнього боку влаштовують зйомні щільні щити з дошок або іншого матеріалу. Там, де немає шибок, віконні рами з обох боків забивають щитами (дерев'яними, солом'яними або очеретовими) і засипають поміж них пісок, торф, тирсу або землю. Двері обшивають толем. Між дверима і двірними рамами набивають шар гуми, повсті і щільно закривають двері нижніми запорами. Із внутрішнього боку двері завішують зволоженим брезентом. У витяжні вентиляційні і пічні труби вставляють задвижки, що щільно закриваються. Приточно-вентиляційні труби обладнують простішими фільтрами з мішковини, повсті, вати, сіна.

Для захисту тварин можна пристосувати овочесховища, сараї та інші сільськогосподар-ські будівлі. В обладнаних приміщеннях створюють запаси корму і води на 5-7 діб, роз-міщуючи їх у кормових проходах, кормокухнях, коморах, тамбурах. Краще, якщо корми будуть затарені, а вода налита в діжки, цистерни та інші ємкості. На території тварин-ницької ферми створюють запаси кормів на 7-10 діб і надійно їх укривають.

Для захисту обслуговуючого персоналу у тваринницькому приміщенні обладнують спеціальну кімнату або поблизу нього будують протирадіаційні укриття.

Одночасно з герметизацією приміщень провадять протипожежні заходи. Горищеві приміщення звільняють від займистих предметів, встановлюють там ящики з піском, діжки з водою і протипожежний інвентар. На горища, сіновали і дахи встановлюються зовнішні драбини, а на крутих дахах приміщень, крім того, роблять трапи. Для надання більшої вогнетривкості дерев'яним будівлям або дерев'яним частинам споруд їх білять вапном. За відсутності вапна для обмазування використовують глину, змішану з соло-м'яною різкою. Така обмазка підвищує вогнетривкість споруд і їх захисну потужність. Непотрібні дерев'яні тини поблизу приміщень розбирають. На відстані 20-30 м від споруд ставлять і обладнують протипожежні щити. Навколо скирт сіна, соломи зорують загород-жувальні смути шириною 4-5 м. Вживають заходів щодо забезпечення пожежних машин водою, підготовлюють підт'здні шляхи до водоймищ і місць забору води.

На відгонних пасовищах для захисту тварин використовують яри, лощовини, ліси, штучні виробки, підвітряні скати гір. Для захисту від радіоактивного пилу можна вико-ристовувати ліс з великими деревами.

Для влаштування укриттів риють траншею глибиною 2,5-3 м і шириною 3-4 м. Стелю роблять із колод і засипають шаром землі товщиною 40-50 см. При слабкому грунті стіни укріплюють плітом або дошками. Двері і вентиляцію обладнують так само, як і у тварин-ницьких приміщеннях.

Індивідуальні засоби захисту (захисні маски, панчохи і накидки) виготовляють із підручних матеріалів. Захисну маску для тварин, що має вигляд циліндричного мішка, шиють із трьох шарів мішковини з прокладкою між ними двох шарів клоччя. На боці маски пришивають гнізда для каркасних паличок, до дна - залізний обруч. Довжина кола верхнього краю бокової стінки 65 см, висота 35 см. Для забезпечення щільного приля-гання верхньої частини маски її край загинають і роблять додатковий валик (обідок), котрий прошивають нитками. На цьому обідку роблять 5-6 шльовок, через які пропус-кають кругову тасьму, при затягуванні вона щільно притискає край маски до морди тварини. Дві потилицеві тасьми фіксують захисну маску за вухами (рогами). Маска затримує до 85% радіоактивного пилу. Панчохи шиють з брезенту, мішковини або іншого матеріалу і зав'язують на кінцівках тасьомками. Знизу на панчоху пришивають по формі копита шматок гуми, шкіріміту. Накидки виготовляють із будь-якої цупкої тканини (поліетиленової плівки) і укріплюють на спині тварини тасьмами.

Захист тварин при перевезеннях і перегонах. Одним із способів захисту тварин є їх евакуація із приміських господарств, розташованих поблизу великих міст, а також із районів, заражених радіоактивними, хімічними речовинами.

Евакуація тварин із приміських господарств у безпечні райони в умовах незараженої місцевості провадиться по заздалегідь наміченим маршрутам, котрі повинні передбачати місця водопою, годування і відпочинку тварин.

При перегоні тварин через ділянки зараження не допускають поїдання ними зараженої рослинності і пиття води із заражених водоймищ. Для цього тваринам завчасно надягають торби, захисні маски або навіть перев'язують морду мотузкою. На кінцівки надягають захисні панчохи. Для перегону тварин обирають шляхи з твердим грунтом без пилу або ж ділянки з низькою рослинністю.

При перевезеннях тварин по зараженій місцевості на автомашинах кузови їх зверху затягають брезентом або іншим матеріалом, на дно кузова насипають шар землі, щілини в бортах затуляють.

Захист тварин від інфекційних захворювань. Найбільш дієвим і ефективним засобом захисту тварин від інфекційних захворювань є профілактичні щеплення тваринам.

При підозрі на виникнення інфекційних захворювань серед тварин на території сільгосподарського об’єкту встановлюється режим обсервації до остаточного виявлення

збудника захворювання. У цей період забороняється ввід, вивід і транзитний прогін тварин через осередок зараження.

При карантині, окрім заходів, впроваджуваних при обсервації, передбачені додаткові заходи, що включають охорону осередку ураження, обмеження в'їзду і заборонення виїзду з нього. Карантин знімають після проведення протиепідемічних заходів в осередку зараження, заключної дезинфекції і закінчення строку карантину, встановленого для даного захворювання.

До способів захисту кормів належать: зберігання їх у герметизованих приміщеннях (складах, амбарах, підвалах, овочесховищах); укриття спеціальними або підручними мате-ріалами; застосування захисної тари (упаковки) і спеціального транспорту для перевезення.

Герметизація складів, овочесховищ, амбарів та інших приміщень здіснюєгься тими ж засобами, що й герметизація тваринницьких приміщень. Крім того, на засклені вікна з внутрішнього боку встановлюють дерев'яні знімні щити, обшиті толем, для охорони зерна від осколків скла. Щоб до складу не проникали гризуни, на вентиляційних отворах, віддушинах, вікнах, дверних прорізах і лазах встановлюють дрібні металеві сітки. Нижню частину дверей оббивають смужкою листової сталі або заліза.

Якщо зерно або фураж знаходиться у полі, на току, вживають заходів щодо його як- найшвидшого перевезення на склад. Частину, що залишилася, зсипають у мішки, скла-дають на майданчику і накривають брезентом, синтетичними плівками або багатошаро-вими паперовими полотнищами.

Зерно і фураж, що знаходяться в розсипу, накривають брезентом, поліетиленовою плівкою або солом'яними матами товщиною 20-30 см і притискають зверху дошками, жердинами.

Для захисту сіна і соломи використовують накриття, сараї і клуні. Якщо сіно зберігає-ться в стогах (скиртах), його закривають зверху шаром соломи або дрібних гілок висотою 15-20 см, брезентом, поліетиленовою плівкою, а зверху накладають зв'язані у верхній час-тині жердини. Узимку з метою захисту на поверхню копиці можна наморозити шар льоду.

Купи картоплі або інших корене- та бульбоплодів, що знаходяться у полі, укривають матами із очерету, соломи або шаром соломи на 20-30 см, потім засипають землею на 20-30 см. При перевезенні кормів у металевих кузовах машин самоскидів їх укривають брезентом, котрий зверху і з боків закріплюють, а при перевезенні кормів на звичайних бортових машинах брезент укладають на дно кузова.

Незатарені корми перевозять у спеціально обладнаних фургонах, рефрижераторах, кон-тейнерах, кузови і двері яких герметизують. Рідини перевозять в цистернах або бідонах.

Для захисту шахтного колодязя з дерев'яним зрубом навколо нього у діаметрі 1-1,5 м викопують заглиблення у 50 см і замість вийнятого грунту укладають і утрамбовують глину (глиняний замок), котру засипають піском (заливають бетоном або асфальтом).

Виступаючу частину зрубу щільно обшивають дошками на відстані 15-20 см від зрубу, між дошками і зрубом набивають глину. Кришку для отвору шахти роблять із двох шарів дошок з прошарком між ними толю, брезенту, листового заліза або поліетиленової плівки. Зверху кришку додатково оббивають листовим залізом. Якщо колодязь має механічне обладнання або коловорот, то над зрубом треба зробити двоскатне покриття, яке наглухо закриває верхній отвір колодязя і коловорот.

Для захисту джерела на його місці риють котлован. розчищують місце виходу води, укріплюють його стінки і дно. Над джерелом зводять дерев'яну або іншу надбудову, котру обкладають глиною. У надбудові роблять отвір, що закривається щільною кришкою. Для відводу води влаштовують зливну трубу або лоток.

У водонапірних баштах герметизують двері, вікна, баки. Водозабірні колонки закри-вають дерев'яними ковпаками, обшитими толем або залізом. Водопійні корита для тварин закривають щільними кришками. За відсутності кришок після кожного водопою корита перевертають догори дном.

У народному господарстві є багато підприємств, котрі виробляють або викорис-товують у виробництві, а також зберігають або транспортують хімічні речовини, які мають високу токсичність, здатні викликати масове ураження тварин.

На території можуть знаходитися водопровідні і очисні споруди; підприємства хар-чової, м'ясо-молочної промисловості; залізничні станції, що мають шляхи відстою рухо-мого составу зі АХНР; склади і бази речовин для дезинфекції і дегазації; склади і бази з запасами АХНР.

У цілях своєчасного захисту свійських тварин і обслуговуючого персоналу, необ-хідно швидко приймати обгрунтовані рішення на ліквідацію наслідків аварій.

Найбільш небезпечними для тварин є поширення хмари парів АХНР. При отриманні відомостей про просування хмари у напрямку тваринницьких ферм, при знаходженні там тварин, необхідно негайно укрити їх у заглиблених спорудах і залізобетонних тварин-ницьких приміщеннях. За відсутності таких -укрити в наявних приміщеннях, охороняючи тварин від випадіння із хмари краплинно-рідких отруйних речовин, оскільки при охолод-женні хімічної хмари частина пари адсорбується, тобто перетворюється на рідину, групує-ться у краплини, котрі під своєю вагою випадають на землю у вигляді дощу і заражують місцевість. У той же час ці приміщення слід якомога краще загерметизувати і особливо з тієї сторони, звідки рухається хмара АХНР. Необхідно зачинити двері, вікна, по можли-вості законопатити всі щілини, щоб повітря не могло проникнути у приміщення. Закрити витяжні отвори. Для створення підпору повітря у приміщенні включити вентиляційну систему (якщо вона мається у тваринницькому приміщенні). Зробити все можливе, щоб тварини якомога менше дихали отруєним повітрям.

У випадку неможливості повної герметизації тваринницького приміщення застосо-вують індивідуальні засоби захисту.

Тривалість перебування у приміщеннях, пристосованих до укриття тварин, залежить від швидкості вітру, температури зовнішнього повітря, кількості тварин. Як показала прак-тика, у цегляному типовому приміщенні (при нормі 16 м³ - на корову, 12-13м³ - на голову молодняка крупної рогатої худоби до дворічного віку і 6 м³ - на свиню) тварин можна утримувати без шкоди для їх здоров'я; у зимовий період при добових коливаннях температури зовнішнього повітря від -20 до –25 °С і швидкості вітру 2-4 м/сек - до 72 годин; при вітрі 5-6 м/с до 90 годин; при температурі повітря від +8 до + 16°С- до 34 годин.

Якщо відмічено, що у тварин почастішало дихання, з'явилася слюнотеча і пітливість, підвищилася на 1-1,5 °С температура тіла (вимірюється у 2-3 тварин, розміщених у середній частині), виходить, підвищився вміст вуглекислого газу (запалений сірник миттю згасає якщо в повітрі 5 процентів СО₂), і їм не вистачає кисню. В цьому випадку треба негайно провітрити приміщення, відкривши вікна і двері з підвітряної сторони, вису-нувши задвижки вентиляційних труб. Їх можна відкрити і після проходження зараженої хмари, якщо немає вітру.

Тварини утримуються в приміщенні доки не буде ліквідована небезпека ураження, тобто рівень зараження місцевості не знизиться до встановлених норм. Перше годування і доїння тварин слід провести через 4-6 годин після укриття. Телят-молочників бажано тримати разом з підсосними коровами, що зменшує можливість виникнення запалення вим'я (мастита) у корів. У подальшому годування і доїння проводять один раз на добу. Корм і вода подаються одночасно. При нестачі води слід використовувати соковиті корми - картоплю, буряки, турнепс, капусту, моркву та інші коренеплоди. Сіль на цей період із раціону виключається.

Мінімальна добова норма на одну голову складатиме: крупній рогатій худобі: 5-6 кг сіна або 4-5 кг сіна та 1-2 кг концентратів, 20-30 л води; вівцям і козам - 0,5-1 кг сіна, 4-5 л води; свиням - 2-3 кг концентратів, 6-8 л води. Годувати тварин у початковий період після випадіння опадів або проходження зараженої хмари рекомендується чистими кормами.

При виникненні необхідності евакуації тварин у першу чергу це здіснюється із района, що безпосередньо прилягає до місця аварії, а також із пасовищ, де вони знаходились на цей час, якщо слід зараженої хмари розповсюджується в їх напрямку. Виведення тварин з пасовищ провадиться під кутом 90° до сліду хмари по найбільш безпечним маршрутам і вживаються всі заходи захисту як і при дії у випадку радіаційного зараження місцевості.

А як діяти у ситуації, що склалася, із домашніми кішками, собаками, декоративними птахами? За умови компактного утримання їх можна ( із дозволу органів служби захисту рослин і тварин ЦО) евакуювати разом з господарями, але тільки після огляду і хімічного контролю. Тварин, що утримуються на вулиці, відловлюють. У залежності від отриманого зараження і стану здоров'я вони можуть бути повернені власникові або направлені на лікування у найближчу ветеринарну лікарню.

При загрозі землетрусу, пожежі - якщо тварини знаходились у приміщенні, необхідно вивести їх на огороджену ділянку території біля тваринницької ферми і відігнати у дальній кут загону, щоб у випадку руйнування будівлі або пожежі вони не потерпіти. В загонах і на пасовищах вживаються заходи щодо посилення контролю над тваринами, оскільки при виникненні землетрусу і пожежі тварини лякаються і розбігаються на всі боки.

При повені - тварин вивозять на високі місця, а якщо є час - то евакуюють разом з населенням. Такі ж дії можуть проводитися у випадках очікування селевих потоків, зсувів, лав.