Аналіз дюрації кредитно-інвестиційного портфеля банку

Фінансові інструменти портфеля	DFІm, роки	FІm, тис. грн	DFІm · FІm
Кредити та інші строкові вимоги (зі строками від 6 місяців до 4 років)	2,05	2540	5207,0
Інвестиційні цінні папери	2,68	285	763,8
Кредити, видані на 4 роки	3,42	1900	6498,0
Кредити, видані на 5 років	4,17	2118	6632,1
Цінні папери, що рефінансуються НБУ	5,30	150	796,5
Разом	—	6993	22 094,4

Тоді дюрація банківського портфеля становить 3,16 року (22 094,4 : 6993 = 3,159), хоча до його складу входять фінансові інструменти з тривалішими строками обігу.

Аналогічно проводиться аналіз дюрації банківського балансу в цілому. Підібравши склад та структуру банківських портфелів так, щоб середній строк погашення активів приблизно збігався із середнім строком погашення зобов’язань, банк може захиститися від негативного впливу ризику зміни процентних ставок. Практична реалізація цього підходу передбачає розрахунок дюрації всіх надходжень грошових коштів за активами та всіх виплат за пасивними операціями банку, які направляються вкладникам, кре­диторам і акціонерам банку.

У цілому метою імунізації є захист балансу від будь-яких змін ринкових процентних ставок протягом певного зафіксованого періоду (планового горизонту). Стосовно банківської діяльності зміст цього методу зниження процентного ризику полягає в підборі та включенні до складу портфелів таких фінансових інструментів, які дають змогу мінімізувати чутливість різниці між вартістю активів та зобов’язань банку до зміни процентних ставок на ринку, а отже, захищають банківський капітал від впливу процентного ризику. Це означає, що переоцінка активів і зобов’я­зань, які змінюють свою вартість у разі зміни процентних ставок, відбувається в установленому порядку. Але відповідно підібрана структура балансу дає змогу досягти того, щоб результати переоцінки однаково відбилися на вартості обох сторін балансу і не мали негативного впливу на капітал банку. Таким чином, у процесі переоцінки підсумок (валюта) балансу може збільшитись або зменшитись, але за умови створення імунізації вартість капіталу банку залишиться стабільною.

Теоретично, фіксація процентних ставок за всіма операціями банку протягом планового горизонту може вважатися ідеальною моделлю імунізації балансу, адже в такому разі зміна ринкових ставок не потягне за собою зміни вартості ні активних, ні пасивних статей балансу. Зрозуміло, що таку ситуацію слід визнати недосяжною в практичній діяльності банків. Це пояснюється тим, що зафіксувати всі ставки протягом більш-менш тривалого періоду не має змоги жоден банк, хоча б через існування так званих «коротких» грошей, тобто проведення короткострокових операцій, здійснюваних кожного разу під ставку, яка склалася на ринку на момент операції.

Отже, головне завдання в процесі імунізації банківського балансу полягає в підборі такої комбінації активів і пасивів, яка дає змогу балансу в цілому стати нечутливим до змін ринкових ставок. При цьому окремі статті балансу залишаються чутливими до зміни параметрів ринку, але результати переоцінки активів та зобо­в’язань взаємно погашаються.

Як відомо, вартість активів перевищує вартість зобов’язань на величину капіталу банку. Тому точніше співвідношення між дюрацією активів та зобов’язань банку описується за допомогою моделі:

,

де D_А — зважений за вартістю надходжень строк погашення (дюрація) активів;

D_L — дюрація зобов’язань;

L — загальний обсяг зобов’язань;

А — обсяг активів.

Зазначимо, що оскільки відношення зобов’язань до активів має бути меншим за одиницю, то із наведеного співвідношення випливає, що дюрація портфеля активів має бути коротшою за дюрацію портфеля зобов’язань. Тобто незалежно від напряму зміни процентних ставок активи банку мають переоцінюватися швидше, ніж зобов’язання.

Припустимо, що дюрація портфеля активів банку становить 2,56 року (дюрація портфеля активів коротша за дюрацію кредитно-інвестиційного портфеля банку — 3,16 року, адже до загального портфеля входять і короткострокові фінансові інструменти зі строками погашення до шести міс). Тоді для створення імунізації банківського балансу з сукупними активами 83 175 тис. грн, а зобов’язаннями — 58 747 тис. грн необхідно, щоб дюрація банківських зобов’язань дорівнювала 3,62 року:

, D_L = 2,56  83 175 : 58 747 = 3,62 (року).

Зауважимо, що добір дюрації портфелів, тобто всієї сукупності балансових позицій, утворює макрохедж лише в тому разі, коли приведена вартість активів дорівнює приведеній вартості зобо­в’язань. Ситуація, коли активи і пасиви банку повністю збалансовані як за середньозваженими строками погашення, так і за приведеними вартостями, створює імунізацію балансу й означає захист від будь-яких змін процентних ставок у межах планового горизонту, який за тривалістю дорівнює дюрації. Добір середньозважених строків погашення може здійснюватись також у межах окремих балансових статей активів та пасивів, утворюючи мікрохедж, який частково захищає від процентного ризику.

Із наведених вище залежностей випливає, що чим більша різниця між дюрацією активів та дюрацією зобов’язань банку, тим чутливішою до коливань процентних ставок на ринку буде чиста вартість банківської установи, тобто величина акціонерного капіталу. За умови, коли дюрація зобов’язань істотно коротша порівняно з портфелем активів, капітал банку зростатиме зі зниженням ринкових ставок і зменшуватиметься з їх підвищенням.

Загальне правило управління процентним ризиком:

— за наявності додатного розриву між дюраціями активів і зобов’язань (D_А > D_L) вартість капіталу зростатиме в разі підвищення ставок на ринку і зменшуватиметься зі зниженням процентних ставок;

— якщо розрив від’ємний (D_А < D_L), то підвищення ставок спричинить скорочення капіталу, а їх зниження — збільшення капіталу.