1. Мотиваційні чинники вибору професії підлітками

Мотивація свідомого вибору професії - це система мотивів, спрямованих на реалізацію потреби в оволодінні певним видом професійної діяльності. Мотив - спонукальна причина дій і вчинків людини. Мотивація формується в людини в міру усвідомлення нею суспільної значимості обраної діяльності і правильної оцінки своїх індивідуальних нахилів і здібностей.

Мотивація займає провідне місце в структурі поведінки особистості і є одним з основних понять, які використовуються для пояснення рушійних сил, діяльності в цілому. Мотив, мотивація - спонукання до активності і діяльності суб'єкта, пов'язана з прагненням задовольнити певні потреби. У психології мотивація позначає сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, які спонукають суб'єкта до активності. У соціології мотивація розглядається як усвідомлювана потреба суб'єкта в досягненні певних благ.

Виділяють внутрішню і зовнішню мотивацію. Якщо діяльність для особистості є значущою сама по собі, то говорять про внутрішню мотивацію, якщо ж є значущими зовнішні атрибути професії (визнання суспільства, престижність і т. ін.) - переважає зовнішня мотивація. У наукових дослідженнях практичної діяльності використовується не лише методологія виявлення індивідуальних мотивів, але і узагальнених, використовуючи які вивчають мотивацію професійної діяльності, соціальної групи.

Аналіз досліджень, присвячених проблемі мотивації вибору професії, виявляє велику різноманітність мотивів, які впливають на ефективність процесу професійного самовизначення. Разом з економічними мотивами (гідна заробітна платня, наявність пільг) велике значення мають психологічні мотиви: самоповага, визнання з боку оточуючих членів колективу, моральне задоволення від роботи. Ці види мотивів базуються на вивченні потреб людини, що призводить до появи двох глобальних теорій мотивації: змістовної і процесуальної. Згідно першому підходу потреби людини і є основним мотивом поведінки, а, отже, і діяльності особи. До прихильників такого підходу можна віднести американських психологів Абрама Маслоу, Фредеріка Герцберга і Девіда Мак Клеланда. Основа другого підходу - процесуальні теорії. До ним відносяться теорія очікувань, або модель мотивації по В. Вруму, теорія справедливості і модель Портера Лаулера. Серед вітчизняних учених найбільших успіхів в розробці теорії мотивації досягли Л.С. Виготський і його учні А.Н. Леонтьев і Б.Ф. Ломов.

Мотиви вибору професії можна звести до трьох основних комплексів:

1) Інтерес.

Професійні інтереси школярів можна поділити на дві основні групи:

• безпосередні інтереси, які виникають на основі привабливості змісту та процесів конкретної діяльності;

• опосередковані інтереси, зумовлені деякими організаційними, соціальними та іншими характеристиками професії.

Безпосередні професійні інтереси включають:

• професійно-специфічний інтерес - інтерес до предметів, до процесів праці, що характеризують її основні функції, а також до результатів, виражених у створених продуктах, наданих послугах і т.п.

• загальнопрофесійний інтерес виникає на основі привабливості найбільш загальних властивостей професії, з якими школяр має можливість ознайомитись у повсякденному житті.

• романтичний інтерес базується на уявленні про незвичайність даної професії.

• ситуативний інтерес формується на основі випадкових, нетипових для даної професії ознак і пояснюється вузькістю професійного кругозору учня.

Опосередковані професійні інтереси включають:

• професійно-пізнавальний інтерес базується на прагненні до пізнання певних природних, технічних, гуманітарних та інших процесів і явищ.

• інтерес до самовиховання проявляється в прагненні до духовного збагачення і формування суб’єктивно цінних якостей особистості.

• престижний інтерес - вибір професії зумовлений перспективами професійного росту, які ця професія забезпечує, престижністю професії в суспільстві.

• інтерес супутніх можливостей відображає прагнення молодої людини задовольнити з допомогою вибраної професії певні духовні та життєво-побутові запити й потреби (прагнення до спілкування з людьми, потреба в матеріальному забезпеченні тощо).

• невизначений інтерес - в його основі лежать невизначений емоційний потяг до певної професії.

2) Обов’язок

Мотивом суспільного обов’язку у виборі професії є усвідомлення учнем реальної суспільної користі від своєї участі в даній сфері діяльності, переживання особистої відповідальності за успішну працю, готовність до подолання можливих моральних та фізичних труднощів.

Можна виділити 5 основних груп мотивів обов’язку:

• відповідальність по відношенню до повсякденних професійних обов’язків і вимог;

• прагнення до вдосконалення майстерності у вибраній справі;

• новаторство у праці та її організації;

• загальноальтруїстичні прагнення;

• загальногромадянські прагнення.

3) Самооцінка професійної придатності

Процес формування самооцінки професійної придатності протікає нерівномірно і це може виражатись у наступному протиріччі: або учневі не вдається співвіднести відомі йому властивості професії зі своїми особистими якостями (дефіцит самопізнання), або він затрудняється визначити професію, яка відповідає його даним (дефіцит професійної інформації). З віком зміст самооцінки поступово збагачується, але ці зміни не являють собою процесу, який розвивається послідовно та інтенсивно.

Типи мотивації вибору професії:

І тип мотивації - опорний тип - інтерес до професії гармонійно поєднується з морально зрілою установкою на працю, з об’єктивною оцінкою і практичною перевіркою особистих якостей, готовністю до самовиховання.

ІІ тип мотивації - учні неясно представляють специфіку обраної професії, обмеження її вибору, зумовлені вимогами до стану здоров’я, фізичних, розумових та інших якостей людини.

ІІІ тип мотивації характеризується неузгодженістю між інтересом до професії та мотивами суспільного обов’язку.

ІV тип мотивації найменш ефективний: при виборі професії підлітки керуються лише своїми бажаннями, без адекватного усвідомлення як суб’єктивних, так і об’єктивних можливостей та умов їх реалізації.