20.5. Нормування праці управлінського персоналу

Основним завданням нормування праці керівників, спеці­алістів та технічних виконавців є скорочення непродуктивних затрат часу, забезпечення необхідного рівня завантаження кож­ного працівника, визначення трудомісткості виконання управ­лінських робіт, встановлення необхідної чисельності праців­ників для конкретних умов їхньої діяльності, оптимальних співвідношень чисельності керівників і виконавців.

Виокремлюють збільшені й диференційовані методи норму­вання праці управлінців. За збільшеного нормування встанов­люється сумарна чисельність управлінських працівників під­приємства за окремих функцій управління, а також визначаєть­ся кваліфікаційно-посадова структура управлінських кадрів. Диференційоване нормування передбачає встановлення норм часу на виконання управлінських робіт, їх розподіл між вико­навцями та обґрунтування нормованих завдань.

Збільшене нормування чисельності керівників, спеціалістів та технічних виконавців підприємства або його підрозділів здій­снюється за нормативами, розрахованими на основі статичних залежностей між чисельністю певної групи управлінців і фак­торами виробництва (балансова вартість активної частини фон­дів, чисельність промислово-виробничого персоналу, кількість одиниць устаткування та ін.). Зазначені фактори безпосеред­ньо не відображають трудомісткість робіт з управління вироб­ництвом, а характеризують її лише непрямо.

Методика розробки збільшених нормативів чисельності управ­лінського персоналу передбачає виведення статистичних залеж­ностей між чисельністю конкретної групи керівників, спеціа­лістів чи технічних виконавців та виробничими факторами, що в першу чергу визначають обсяг робіт з відповідної функції управління, та чисельністю управлінського персоналу цієї гру­пи. Такі статистичні залежності найчастіше встановлюються _на основі кореляційно-регресивного аналізу і мають вигляд лінійних або ступеневих залежностей, а також таблиць.

Методи збільшеного нормування не дають змоги визначити необхідні затрати часу виконавців на конкретні роботи управ­лінського характеру, не дозволяють розробити обґрунтовані індивідуальні та колективні нормовані завдання. Для вирішен­ня цих завдань, які забезпечують підвищення продуктивності Управлінської праці, використовують диференційоване норму­вання за допомогою нормативів часу, які розроблені для най­більш масових посад управлінського персоналу. Є нормативи часу на розробку технологічної документації, конструкторські, креслярські та копіювальні роботи, на роботи з бухгалтерсько­го обліку, діловодства і складання документів щодо постачан­ня і збуту, на роботи, які виконуються економістами з праці, фінансової роботи та ін. Використання всієї сукупності розроб­лених нормативів дає змогу пронормувати працю більшої час­тини управлінців.

Для нормування праці спеціалістів і технічних виконавців використовують також метод, що передбачає використання еталонів робіт. Процес нормування у цьому випадку передба­чає дві стадії: складання альбому еталонів робіт та їх норму­вання; оперативне нормування шляхом порівняння роботи, яка нормується, з еталоном при складанні нормованого завдання.

Для тих категорій управлінського персоналу, які не охоп­лені нормативами часу, використовують експериментально-аналітичні методи нормування праці, що базуються на розроб­ленні раціональних балансів робочого часу виконавців управ­лінських робіт.

Нормування праці спеціалістів науково-дослідних інсти­тутів, проектно-конструкторських бюро та інших науково-тех­нічних організацій базується на визначенні нормативної тру­домісткості всіх етапів науково-технічних робіт. Для цього використовуються експертні, досвідно-статистичні та аналі­тичні методи нормування. Основними принципами нормуван­ня працівників науково-технічних організацій є:

• охоплення нормуванням праці всіх категорій працівників (дослідників, математиків, програмістів, технологів, конструк­торів та ін.);

• всебічне обґрунтування нормативної трудомісткості нау­ково-технічних робіт з урахуванням технічних, економічних, організаційних, психофізіологічних та соціальних факторів;

• відображення в методології нормування ймовірнісного характеру процесу виконання науково-технічних робіт.

РОЗДІЛ 21