2. Зміст та форма господарського договору. Види договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань.

При цьому закон розрізняє два види умов: а) умови, погоджені сторонами;

б) умови, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї з сторін повинна бути досягнута згода. Так, згідно з ч. З ст. 180 ГК при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст. 15 ГК, а у разі їх відсутності — в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг (ч. 4 ст. 180 ГК). Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому ГК, іншими законами, актами КМУ.

Строком дії господарського договору визнається час, упродовж якого існують  господарські  зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного  договору,  якщо  договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Частина 1 ст. 639 ЦКУ встановлює, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до ст. 208 ЦКУ у письмовій формі належить, зокрема, вчиняти: а) правочини між ЮО; б) пра-вочини між ФО та ЮО, крім правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Таким чином, господарські договори мають укладатися в письмовій формі.

Аналіз положень ч. 1 ст. 181 ГКУ дає підстави для висновку, що стосовно господарського договору діє загальне правило, за яким він має бути укладений у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, тобто — у письмовій формі(повна письмова форма). Разом з тим, ч.1 ст.181 ГКУ дає змогу сторонам обирати певну письмову форму господарського договору. Крім повної письмової форми допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб — шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, радіограмами, телетайпограмами тощо. Письмовою формою договору визнається також підтвердження прийняття до виконання замовлень. Останні два способи можуть бути застосовані, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При укладанні ряду господарських договорів застосовуються не довільні, а уніфіковані (стандартні) форми договірних документів, щодо яких діють спеціальні правила їх складання і які мають точно визначені офіційні назви. Зокрема, це стосується форми договорів перевезення вантажів.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони — одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Зі змісту статей 203, 205, 215 та 639 ЦКУ випливає, що недотримання встановленої законом форми договору (правочину) не тягне за собою його недійсності. Оскільки згідно з ч. 1 ст. 638 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору, то недотримання встановленої законом форми договору є підставою для того, щоб вважати господарський договір неукладеним.

Види господарських договорів

Господарські договори можна класифікувати за декількома критеріями.

За суб'єктами договори бувають:

- двосторонні; - багатосторонні.

За юридичною підставою укладання договори бувають:

- договори, які укладаються на підставі державних замовлень і зміст яких повинен відповідати цим замовленням. Вони визначаються і регулюються як державні контракти. Це - поставка товарів, виконання робіт тим споживачам, потреби яких фінансуються за рахунок держави і замовниками у цих договорах є державні органи;

- договори, які укладаються на основі вільного волевиявлення сторін, яке юридично виражене в істотних умовах договорів.

За способом виникнення договори бувають:

- формальні; - реальні; - консенсуальні.

Для укладення формального договору необхідне узгодження волевиявлення сторін та вираження волі у певній, визначеній законом формі. Для укладання реального господарського договору необхідні не тільки узгодження волі сторін, а й передача речі - об'єкта договору. Консенсуальні договори виникають у момент реальних намірів сторін, які недвозначно виражені словами або конклюдентними діями. Вони повинні мати письмову форму.

За способом оферти і визначення змісту договори бувають:

- договори приєднання. Це такі договори, в яких одна сторона наперед встановлює умови майбутнього договору у формулярах або інших стандартних формах. Іншій стороні залишається або прийняти їх в цілому або не вступати в договір, запропонувати свої умови інша сторона не може;

- договори, зміст яких сторони визначають під час їх укладання. За змістом істотних умов договори поділяються на прості та складні.

За регулятивними функціями договори бувають:

- попередні, що визначають умови, на яких сторони зобов'язуються у певний строк (не пізніше 1 року з моменту укладання попереднього договору) укласти основний договір;

- основні договори;

- генеральні господарські договори, які укладаються на весь період діяльності, яка регулюється. Цей договір визначає істотні умови співробітництва сторін протягом усього періоду здійснення діяльності.

- поточні господарські договори, вони укладаються на підставі генерального договору і розраховані на певні (короткі) проміжки часу.