Теперішній час

Теперішній час означає співвідносність дії з моментом мов­лення. Його мають лише дієслова недоконаного виду. Момент мовлення може збігатися або не збігатися з моментом безпосе­реднього говоріння. Залежно від цього розрізняють пряме і від­носне вживання форм теперішнього часу.

Форми теперішнього часу при їх прямому вживанні мають два значення: 1) значення теперішнього актуального і 2) зна­чення теперішнього неактуального (їх ще називають прямим детермінованим значенням і прямим недетермінованим).

1.Теперішній актуальний — це основне значен­ня теперішнього часу. Дія передається як така, що відбувається в момент мовлення. Як приклад такого значення можна навес­ти уривок із твору Ю. Яновського:

«І степом можна йти безвісти і лягти на землю, прикласти вухо до землі — то тільки вмій прислухатися — шумить і гомо­нить, а коли лягти горілиць і вдивитися у глибоке небо, де пли­вуть хмарки на синьому повітрі, тоді здається, що сам лежиш у небі, одірвавшись від землі, розсуваєш руками хмари, ростеш під синім повітрям і, вернувшись на землю, бачиш — скільки живих друзів у тебе в степу».

У цьому значенні дієслова теперішнього часу часто вжива­ються в газетних текстах, телерепортажах, де йдеться про події, очевидцем яких був автор: «Давно вже немає Косинки. Могила його невідома... Я ж бачу його тільки живим, з м'якою мудрою усмішкою, ясніти вдумливими очима, повніти надзвичайної жит­тєвої сичи» (газ.).

2. Теперішній неактуальний передає дію, яка розпочалася до моменту мовлення, відбувається під час мовлен­ня і триватиме після розповіді про неї. Він означає дію, яка від­бувається постійно або регулярно повторюється: Вода кипить при ста градусах.

У вживанні неактуального теперішнього виділяється ще значення теперішньо-минулого і теперішньо-майбутнього часу.

Теперішньо - минулий час переносить дію у план минулого. Це досягається поєднанням дієслова у формі тепе­рішнього часу з прислівниками і прислівниковими словами, Напр.: «Я бачу мільйони людей, що пересуваються по дорогах і полях, тягнуть на собі гармати і міномети, я чую гуркіт танків, які рину їй з вихідних позицій у бій, наді мною ревуть мотори лі­таків, що йдуть на поземному льоті, мені пахнуть постріли і ви­бухи, солдатські чоботи і кров, розорана бомбами земля, і я чую різкіш аромат стоптаного полину — це те, що вібувалося тут ще торік» (Ю. Яновський). Ця часова форма відома ще під на­звою теперішнього історичного. Характерна вона для розповідей про події минулого.

Різновидом теперішньо-минулого часу є теперішній живописний. Він уживається для опису картин природи, обставин, за яких відбувається дія. Напр.: «Раненько вдосвіта ви берете рушницю, весло, кошика, де покахкує крякуха, і йдете на Кримасове озеро...

Ви довгенько ходите понад осокою, вдивляєтесь, шукаєте, де прим'ята осока...

Ось вона¹.

Чавкають чоботи, які ви з трудом витягаєте з баговиння, ви­дираєтесь на купину і потім, з купини на купину перестрибуючи, наближаєтесь до очерету... Ось і човен.

Виштовхнувши човна на глибоченьке місце, ви сідаєте й пра­вуєте на озеро...» (Остап Вишня).

Перед нами постає один із типових днів полювання, який пригадав автор. Він дає нам змогу, ніби на картині, побачити те, що бачив і переживав сам не один раз.

Значення минулої дії може підсилюватися частками було, бувало: «Як була я малою, то мені було не раз сниться, що моя мати чеше мені коси, вплітає червоні кісники, вбирає мене в квіти та стрічки, голубить та жалує мене» (І. Нечуй-Левицький).

Теперішньо-майбутній виражається поєднанням дієслова теперішнього часу з прислівниками й прислівникови­ми словами з часовим значенням. Він має місце як у художніх творах, так і в наукових текстах: «Ми починаємо бій о шостій ранку — попередимо ворога на дві години... Ти з сотнею кінноти стаєш перед Павлівкою. Артилерія з кулеметами рушає в оце ось село в долині праворуч — верства до нього. Я з рештою кінноти, з кулеметами і кількома гарматами стаю тут ось, де ми стоїмо, під скиртою. Рівно о шостій годині починає артилерія. Всі наші гармати ураганним вогнем местимуть Павлівку... Через півгоди­ни ти йдеш в атаку на Павлівку, вибиваєш звідти ворога і трима­єшся, поки тобі не допоможуть зліва» (Ю. Яновський).

Такі випадки вживання трапляються в підручниках, посіб­никах, коли описується послідовність дій при виконанні дослі­дів, вправ: «Ви добираєте речення, в яких є обставинні прислівни­ки місця, і пишете їх у колонку ліворуч, а праворуч паралельно за­писуєте речення з тими ж самими прислівниками в ролі приймен­ника» (підручник).

МАЙБУТНІЙ ЧАС

а) Майбутній час недоконаного виду.

Майбутній час недоконаного виду означає дію, яка буде здійснена після моменту мовлення. Відомі дві форми майбутньо­го недоконаного: синтетична й аналітична.

Синтетична форма утворюється за такою моделлю: інфінітив + суфікс майбутнього часу -м- + тематичний суфікс -е- + особове закінчення.

Я читати-м-у, косити-м-у, сидіти-м-у

Ти читати-м-е-ш, косити-м-е-ш, сидіти-м-е-ш

Він читати-м-е, косити-м-е, сидіти-м-е

Ми читати-м-е-мо, косшпи-м-е-мо, сидіти-м-е-мо

Ви читати-м-е-те, косити-м-е-те, сидіти-м-е-те

Вони читати-м-у ть, косити-м-у ть, сидіти-м-уть.

Аналітична форма складається з особових форм дієслова бути й інфінітива основного дієслова недоконаного виду. Дієслово бути змінюється за першою особовою парадиг­мою і є показником часу, особи й числа.

Я буд-у читати, писати

Ти буд-е-ш ходити, сидіти

Він, вона, воно буд-е говорити, робити і т.д.

Ми буд-е-мо

Ви буд-е-те

Вони буд-уть

б) Майбутній час доконаного виду.

Майбутній час доконаного виду означає дію, яка буде здій­снена в момент мовлення або після нього. У переважній біль­шості дія майбутнього доконаного виду відбувається після мо­менту мовлення, рідше — в момент мовлення. У цьому випадку майбутній час набуває значення теперішнього. Це буває тоді, коли дієслова теперішнього і майбутнього часу вживаються в одному реченні як однорідні: «Утомився вороненький, іде, єно-тикнеться» (Т. Шевченко).

Як і теперішній, майбутній час дієслів доконаного виду може означати дію постійну, позачасову. Проте сфера його вживання обмежена. Він трапляється лише в приказках і прислів'ях з уза­гальнено-особовим значенням: Що посієш, те й пожнеш; Ворон во­рону ока не виклюс, Вдача собача: не брехне —то й не дихне.

Якщо дієслово майбутнього часу доконаного виду вжива­ється в реченні поряд з формами минулого й теперішнього істо­ричного часу, то воно виражає дію, що відбулася до моменту мовлення: «Все небо облягли темні купчасті хмари, які шалено летять в одному напрямі. На мить з'явиться сонце, заллє блис­ком сивий океан і знову сховається за хмарами. Вітер реве... і виє у снастях» (К. Стакюкович).

Часто в художніх творах у таких випадках уживаються частка було і слово бувало, які наголошують на віднесенні дії до минулого: «Було як почують хуторяни, що йде татарва, то за­ганяють скотину і ховаються по байраках і котлованах; як же бувало слобожани шурнуть звідтіля татар, то й вони де не візь­муться, на коней, за мушкети, і собі проводжають непрошених гостей» (О Стороженко).

МИНУЛИЙ ЧАС

Дієслова минулого часу означають дії, які відбулись або відбувались до моменту мовлення.

Форми минулого часу творяться від основи інфінітива за допомогою суфікса -в (у кінці слова після голосного), його варі­анта — суфікса -л- (перед голосним), а також нульового суфік­са (у кінці слова після приголосного). Напр.:

носи-( ти) + -в = носив, носи + -л- + а(о), біг-{ти) + 0= біг, біг + -л- + а(о), сказа-(ти) + -в = сказав, сказа + -л- + а(о), принес-(ти) + 0 = приніс, принес + -л- + а(о).

Дієслова бувають недоконаного й доконаного виду.

Дієслова недоконаного виду в минулому часі означають пе­реважно дії, які виконувались у минулому й не пов'язані з мо­ментом мовлення в теперішньому часі. Це дії, не завершені в ча­сі, повторювані. Напр.: «Транспортна магістраль, що вела з По­долу на Печерськ, відома з найдавніших часів під назвою Старої дороги. Від заснування Печерського монастиря та заміської кня­зівської резиденції у Берестовому між власне Києвом і цією околи­цею підтримувалися найтісніші зв 'язки. Та міською вулицею вона стала вже у XVIII столітті».

Дієсловам минулого часу доконаного виду властива резуль­тативність дії, завершеність її: писав — написав, казав — сказав, робив — зробив, відповідав — відповів. Дієслова минулого часу означають дію, що почалася до моменту мовлення про неї, але її результат має продовження тепер. Напр.. «Минуло трохи більше року, як землетрус обернув пишну Мессіну в груду камін­ня... Ступивши на землю, я сподівався стрінути тишу і холод ве­ликого кладовища і був здивований дуже, коли побачив осла з по­вними кошиками на спині, що переступав обережно через каміння розмитого бруку, тримаючись холодку од зруйнованих стін при­бережних будинків» (М. Коцюбинський). Наслідки землетрусу, який відбувся в минулому, сприймаються тепер через його на­слідки

Іноді форми минулого доконаного вживаються із значен­ням близького майбутнього: «Він повертається до неї (дружи­ни) на порозі і, виходячи, промовляє спокійно:

— Я пішов» (О. Довженко).