Види кримінальних злочинів

Злочином є передбачене ККУ суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

• Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м’яке покарання.

• Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років.

• Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

• Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Особлива частина Кримінального кодексу України передбачає наступні види злочинів:

Розділ I ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦIОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Розділ II ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ОСОБИ

Розділ III ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛI, ЧЕСТI ТА ГIДНОСТI ОСОБИ

Розділ IV ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТI ОСОБИ

Розділ V ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ, ТРУДОВИХ ТА IНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ I СВОБОД ЛЮДИНИ I ГРОМАДЯНИНА

Розділ VI ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТI

Розділ VII ЗЛОЧИНИ У СФЕРI ГОСПОДАРСЬКОЇ ДIЯЛЬНОСТI

Розділ VIII ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДОВКIЛЛЯ

Розділ IX ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

Розділ X ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА

Розділ XI ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦIЇ ТРАНСПОРТУ

Розділ XII ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА МОРАЛЬНОСТI

Розділ XIII ЗЛОЧИНИ У СФЕРI ОБIГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБIВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЇХ АНАЛОГIВ АБО ПРЕКУРСОРIВ ТА IНШI ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ

Розділ XIV ЗЛОЧИНИ У СФЕРI ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦI, НЕДОТОРКАННОСТI ДЕРЖАВНИХ КОРДОНIВ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЗОВУ ТА МОБIЛIЗАЦIЇ

Розділ XV ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНIВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНIВ МIСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

Розділ XVI ЗЛОЧИНИ У СФЕРI ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ МАШИН (КОМП’ЮТЕРIВ), СИСТЕМ ТА КОМП’ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ I МЕРЕЖ ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗКУ

Розділ XVIII ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ

Розділ XIX ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВIЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

Розділ XX ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МIЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

10. Поняття трудового договору

Поняття трудового договору зумовлено основним Конституційним правом громадян України – правом на працю, основна сутність якого в тому, що згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку працівник вільно обирає або на яку вільно погоджується. Ця норма відповідає змісту ст. 23 Загальної декларації прав людини означає, що тільки самому працівникові належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Право вільно розпоряджатися своїми здібностями включає і право взагалі не займатися трудовою діяльністю, оскільки незайнятість людини трудовою діяльністю не є підставою для притягнення до будь-якої відповідальності.

Трудовий договір має три специфічні особливості.

• Це угода про працю конкретного працівника на конкретному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи.

• Трудовий договір, як юридичний факт, є основною підставою виникнення трудових правовідносин, передумовою для виникнення й існування інших, але тісно пов’язаних з трудовими правовідносинами.

• Трудовий договір є базовим, основним інститутом трудового права, що включає систему правових норм про прийняття на роботу, про зміну умов трудового договору, а також про припинення трудового договору.

Згідно ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядникові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Сторони трудового договору:

• Працівник.

Визначений законом вік, з якого часу працівник вправі укладати трудовий договір – 16 років. Як виняток, за згодою батьків можуть прийматися на роботу особи, які досягли віку 15 років. В окремих випадках, допускається прийняття на роботу учнів у вільний від навчання час по досягнення ними 14 річного віку.

• Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, або фізична особа, що використовує найману працю.

Як правило, це юридична особа.

10. Види трудових договорів

Термінів тривалості трудового договору визначено три:

• укладення трудового договору на невизначений строк;

• укладення трудового договору на певний строк;

• укладення трудового договору на час виконання певної роботи.

Трудові договори за змістом поділяються на:

• трудовий контракт

• тимчасовий трудовий договір;

• сезонний трудовий договір;

• трудовий договір за сумісництвом;

• трудовий договір за суміщенням;

• трудовий договір з держаними службовцями;

• трудовий договір за конкурсом;

• трудовий договір з неповним робочим днем;

• трудовий договір з фізичною особою та інші.

Зміст трудового договору включає умови, що визначаються чинним законодавством і обопільною угодою сторін.

Законодавством передбачено такі умови як:

• розмір мінімальної заробітної плати, незалежно від форм власності і господарювання підприємства.

• тривалість мінімальної щорічної оплачуваної відпустки.

• тривалість максимального робочого часу та ін.

Сторонами трудового договору визначаються такі умови як:

1. Обов’язкові

• домовленість про місце роботи (підприємство, цех, філія тощо);

• домовленість про трудову функцію, тобто ким буде працювати працівник (аптекарем, оператором тощо);

• домовленість про тривалість трудового договору (на певний строк, безстроково тощо);

• домовленість про момент початку роботи (через день, тиждень, місяць тощо);

• визначення винагороди за працю, тобто умову про оплату праці.

2. Факультативні

• встановлення випробування при прийнятті працівника на роботу;

• встановлення неповного робочого часу;

• домовленість про роботу в одну зміну при змінному режимі робочого часу.

Сторони можуть домовлятися про будь-які умови, але такі, щоб вони не порушували і не погіршували права та інтереси працівника порівняно з чинним законодавством. Коли умови погіршують становище працівника, такі умови визнаються недійсними. Вимогою стосовно факультативних вимог є їх обов’язковість у випадку, якщо сторони досягли згоди про включення їх до трудового договору.

10. Підстави розірвання трудового договору

Підставами припинення трудового договору є:

1. угода сторін;

2. закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3. призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4. розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5. переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6. відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці;

7. набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

8. підстави, передбачені контрактом.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

10. Трудова дисципліна та заходи щодо її порушення

Трудова дисципліна – це, насамперед, сумлінне виконання працівником і власником або уповноваженим ним органом обов’язків, покладених на них законодавством про працю України.

Згідно статті 139 КЗпП, працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

За порушення трудової дисципліни у трудовому законодавстві виділяють два види дисциплінарної відповідальності:

1. Загальна, що настає відповідно до КЗпП України:

   • догана – це вид стягнення, який є заходом особистого немайнового характеру і полягає у негативній оцінці та засудженні поведінки працівника;

   • звільнення - це вид стягнення, який полягає у розірванні трудового договору з працівником.

2. Спеціальна, що передбачається тільки для окремих категорій працівників на підставі статуту та інших нормативно-правових актів.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року.

Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

10. Час відпочинку Перерва для відпочинку і харчування

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

Вихідні дні

При п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години.

Святкові і неробочі дні:

1 січня — Новий рік

7 січня — Різдво Христове

8 березня — Міжнародний жіночий день

1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих

9 травня — День Перемоги

28 червня — День Конституції України

24 серпня — День незалежності України.

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

7 січня — Різдво Христове

один день (неділя) — Пасха (Великдень)

один день (неділя) — Трійця.

Щорічні відпустки

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством.

16