10. Види цивільних договорів

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.

До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договори можуть бути оплатними та безоплатими.

Договори можуть бути реальними (права і обовязки в них виникають з моменту виникнення певних дій) та консенсуальними (права і обовязки виникають з моменту досягнення згоди).

Договори можуть бути основними та попередніми. Основний може існувати самостійно. Попередній завжди передбачає інший договір, з яким він повязаний.

10. Спадщина як феномен цивільного законодавства

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження основної частини рухомого або нерухомого майна.

Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини або юридичні особи

Не мають права на спадкування особи:

1. які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя,

2. особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни, скасувати заповіт або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині,

3. батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини,

4. батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом,

5. особи, одна після одної, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, входять до складу спадщини.

До спадкоємця переходять права:

1. право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов’язаннях,

2. право на стягнення неустойки (штрафу, пені), яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя,

3. право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.

До спадкоємця переходять обов’язки:

1. обов’язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

2. обов’язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя.

3. обов’язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.

Майнова та моральна шкода, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір відшкодування майнової та моральної шкоди, яка була одержана ним у спадщину.