35. Політико-культурне тло та періодизація німецького Просвітництва.

«Пошматована» Німеччина («30-річна війна»)

-географічна роздробленість (князівства) – регіоналізм

-політ. розмежування – відсутність єдиної влади в країні

-економічна відсталість

-занепад культурних центрів-відсутність єдиного суспільного культурного центру (центри-королівства або університетські містечка – Лейпциг, Галібург, Цюріх)

-панування середньовічнього догматизму в освіті

-нерівномірність суспільного розвитку

Періодизація нім. Просвітництва

1)1690-1720 барокова лірика(Гюнтер), раннє рококо(Х. Вейзе), філ. Підготовка Просв.(Лейбніц, Вольф);

2)1730-1740 класицизм(Готшед), сатира(Рабенер), утопічний роман – робінзонада(І. Шнабель «Острів Фельзенбург»);

3)1750-1760 «епоха Лессінга», клацисистична драма+рококо(Віланд), сентименталізм(Клопшток);

4)1770-1790 «веймарський класицизм», рух «Бурі та натиску» (Герде, Гете, Шіллер).

36. Науково-філософські орієнтири просвітницької Німеччини (Кант, Лейбніц)

Готфрід Вільгельм фон Лейбніц (1646 – 1716):

- наука існує для життя;

- теорія розвитку (найдрібніша частка атом-монада-запорука розвитку світу, у кожному атомі згорнутий Всесвіт);

- розум людини – це атом, що характеризується потягом та сприйняттям;

- найкращий із світів – не потойбічний, а той, в якому живемо ми;

- природа – звичка Бога.

І. Кант (1724 – 1804):

Вважав, що: пізнання починається з досвіду( емпіризм); філософ (вчений), письменник має необмежену свободу розуму і має говорити лише від свого імені. Знання про світ – це результат активної творчої діяльності свідомості. Практичний розум – це совість, що керує нашими вчинками. Кант досліджував три головні пізнавальні властивості людини:

- чуттєвості (здатність до почуттів);

- розуму (здатність до умовиводів, які доходять до ідей);

- розсуду ( здатність до понять і суджень).

Праці: «Критика чистого розуму» - епістемологія, «Критика практичного розуму – етика, «Критика здатності судження» - естетика.

37. Національні особливості літературних напрямів Німеччини.

Кожен з літературних напрямів має багато варіантів:

«Веймарський класицизм» орієнтується на освіченого бюргера-космополіта, є передумовою створення «світової літератури». Принципи веймарської естетики були сформовані Гете, вони ставлять за мету естетичне осягнення «об’єктивної природи речей». «В.К.» характеризується утопічною програмою гуманістичного виховання людини, яка була запропонована Гете і Шіллером і бере свій початок в Античності та Відродженні. Представники: Вінкельман, Гердер, Моріц, фон Гумбольдт, Гете, Шиллер.

Просвітницьке рококо Віланда характеризується раціоналізмом, гедоністичними настроями, легкістю стилю, розмовністю, поміркованістю, боязню крайнощів. Твори: «Агатон», «Абдоритяни», «Оберон».

«Штюрмерство» Гете та Шиллера. Літературний та суспільний рух «Буря і натиск» - спрямований проти феодального деспотизму, аристократичної культури, догм класицизму та манірності рококо. Естетична програма штюрмерства, Гердер – теоретик.

• Ідея характерного мистецтва

• Інтерес до національного коріння мистецтва, увага до фольклору

• Історизм в усвідомленні явищ культури

• Соціальна дієвість

• Особлива роль фантазії та емоційного начала в літературі.

Штюрмерство – основа для наступної епохи. Реалізатори ідей – Гете та Шиллер.