54. Техніки відображення значень

Значення - це псих. конструкції, що лежать в основі організації досвіду людини, і відіграють роль рушійних сил її поведінки. З. виробляються людством і фіксуються в поняттях. Суб'єкт. сприйняття значень включає їх в структуру свідомості особистості в якості смислів.

Думки і почуття - > [завдяки З.] - > цінності, переконання, смислотворчі процеси.

За Айві, З. можна виявити, звертаючи увагу на слова та конструкти Л.

Техніка:

1. Початок з основи речення:

"Ви вважаєте, що...",

„Здається ви цінуєте...",

„Один з принципів, що лежить в основі ваших вчинків..",

„Ваше ставлення до... чітко означене як...".

2. Використання (повторення, акцентування, перепитування) власних слів клієнта, що відображають аспекти значень - „рекурсія"

3. Більші періоди переповідання, що відображають суть сказаного клієнтом з приводу яких-небудь значень;

4. Заключна перевірка:

"Це все?",

"Це так?",

"Чи правильно я вас розумію?"

Коли значення має негативний відтінок, то немає сенсу підтверджувати саме такий ракурс бачення ситуації, краще застосувати рефреймування.

Цей процес не є безневинним актом, адже логічно пов'язані моменти

бесіди часто з очевидністю демонструють дещо несподівані для клієнта аспекти його відчувань, такі, наприклад, як емоц. узалежнення та ін. Кнс серйозно ризикує, передчасно відображаючи значення, до і сприйняття яких клієнт ще не готовий. З іншого боку, певний ризик є виправданим, бо інакше клієнт не отримає тієї додатк. інфо про себе, за якою й прийшов до психолога

55.Мовлення як інструмент терапевтичного впливу

Завдяки навичкам уважної поведінки (активного слухання та спостереження за клієнтом) консультант чує = сприймає = відчуває клієнта, опрацьовуючи його мовлення - він розуміє його. Мовленнєва комунікація консультанта і клієнта є предметною основою психотерапевтичної діяльності. Доцільні зміни в системі значень і особистісних смислів суб'єктивного досвіду клієнта

стають можливими завдяки створенню єдиного семіотичного простору, внутр. і зовн. межу і структуру якого контролює терапевт. Майже всі психотерапевтичні напрями так чи інакше приділяли увагу роботі з мовою клієнта, а, наприклад, структурний психоаналіз взагалі вибудовує психотерапевтичний процес здебільшого на основі мовного аналізу словесних виразів клієнта.

Аналіз формальної сторони мовлення має велике значення і для консультування. Тому

варто вивчати не тільки принципові положення щодо структури психотерапевтичного

дискурсу, які розроблялись у відомих концепціях (психоаналіз, гештальт-терапія та ін.), але

й дрібні технологічні прийоми, що дозволяють глибше розуміти те, про що розповідає

клієнт (НЛП). „Мовлення - спосіб досягнення неврозу", - писав Перлз. Щоб не поглиблювати

деформацій клієнта, він постулював такі правила роботи:

1.Не використовувати в дискурсі слів, що заміщують реальних людей/ ситуації (уникати слова "це").

2.Говорити „Я", замість: „Ми", „Вони" і т. ін.

3.Замінити вислів "Я повинен" на - "Я хочу",

4. Не використовувати мин. і майб. часу у висловах, користуватись тільки формами тепер. часу.

5.Говорити про почуття, а не домислювати і фантазувати.

6.Щоб актуалізувати емоц. переживання, розповідаючи про когось, варто використовувати прямі звертання до нього, тобто говорити з..., а не про... і т.д.

Звичайно, найбільш суттєві індикатори унікальної особистості клієнта описуються смисловими характеристиками його мовлення.