70. Інтерпретація в процесі консультування

Інтерпретація - це психологічне пояснення проаналізованого матеріалу, нова точка зору на почуте. Через інтерпретацію психолог виражає власне бачення ситуацій чи проблем клієнта. Звичайно, що це бачення формується не на порожньому місці, його гарантом виступають знання предмету дослідження, тобто особливостей і закономірностей розвитку та функціонування психіки. В процесі інтерпретування консультант прагне викликати інсайт завдяки розкриттю істинного смислу, який приховується за деякими патернами поведінки клієнта. І - один з найдієвіших та

найбільш уживаних способів впливу на К.

Питання правильності І.

Залежно від контексту і ситуації будь-яка І. може бути корисною або шкідливою.

Ознаки профес. І.:

• цінність І. визначається реакцією клієнта на неї;

• хороші І. не бувають нейтральними:К. має відчувати, що Кнс „воює" з його патогенними переконаннями на його боці;

• І. рідко бувають корисними, якщо не дають клієнтові того, що він

підсвідомо хоче отримати;

• І. буде дієвою тоді, коли консультант зумів довести клієнту, що його

поведінка, як би там не було, сформувалася так, щоб розв'язувати позитивні, розумні завдання (наприклад, виразити лояльність до батьків, виправити свою поведінку, стати кращим за інших, адаптуватися до світу, який сприймається як ворожий тощо).

Людина повинна дивитися на себе з симпатією, відчувати себе нормальною і

хорошою, щоб зуміти простити себе і виправити ситуацію.

71.Конфронтація в процесі консультування

Слово „конфронтація" складається з префікса ко-, кон-, що означає „спільність, сумісність, об'єднання", та кореня „фронт", що в перекладі з французької (а глибше - латині) означає „лоб, чоло, чільна сторона". Тобто буквально - „об'єднання лобами, позиція лицем до лиця". Конфронтація - це вміння психолога піддати сумніву, не погодитися з тим, що говорить клієнт, але так, щоб не викликати захисної реакції або розриву комунікації. За допомогою конфронтації клієнт отримує вказівку на суперечності у взаєминах, власних думках чи вчинках. Техніка дозволяє вводити психотравмуючу інформацію в свідомість, переслідуючи інтереси клієнта і не руйнуючи стосунків. В жодному разі конфронтація не означає непримиренного ставлення до самої особистості чи заперечення її права на власну точку зору. Стикаються не люди, цінності чи світогляди, а точки зору на досить конкретні речі, події, факти при реальному праві на співіснування будь-якого їх трактування.

Специфіка техніки конфронтації в консультуванні полягає в тому, щоб дипломатично звернути увагу клієнта на розбіжності між змістом сказаного і вчиненого ним, тобто того, що відбувається „тут і тепер". Конфронтуючи, консультант може висловити своє невдоволення перебігом конс. процесу, покритикувати особистісну позицію клієнта з тим, щоб нівелювати механізми маніпулювання і захисту, досягти виконання добровільно взятих клієнтом зобов'язань.

Найбільш доречною в консультуванні є конфронтація з тим, яким себе бачив клієнт напередодні приходу до психолога, і тим, яким він зараз ' постає в своїх же очах внаслідок віддзеркалення під час консультативного контакту. Таким чином, клієнту доводиться розв'язувати внутрішній і конфлікт і конфронтувати з самим собою.

Конфронтувати - це вести бесіду відкрито, виявляти змішані повідомлення, суперечності у верб. та неверб. поведінці, звертати увагу на розходження, неузгодженість, інконгруентність. Наприклад:

Конфронтація як технічний прийом показана в застосуванні тільки при наявності хорошого емоційного контакту між консультантом і клієнтом.

У психотерапії до конфронтації, як правило, вдаються тоді, коли клієнта потрібно поставити

перед фактом існування амбівалентних або неусвідомлених ним установок, стосунків чи

стереотипів поведінки з метою їх усвідомлення та опрацювання. Конфронтація реалізується як у прямій, жорсткій, верб.формі, так і в прихованій - з використанням психотерапевтичних метафор та невербальних прийомів.

Мистецтво консультанта полягає в здатності помітити суперечності та розв'язати їх через конфронтацію. Необхідність в конфронтації виникає досить часто. Здебільшого такого протистояння потребують особи з істероїдними рисами та яскраво вираженими проективними механізмами захисту. При вираженому захисті варто йти по шляху відтворення цілісності афективно-інтелектуального комплексу. Це дає змогу винести конфліктогенний зміст з простору

індивідуальної психіки клієнта в простір терапевтичної системи „терапевт - клієнт".