56. Поняття та види права користування землею

Право землекористування можна розглядати в різних аспектах:

1. В суб’єктивному розумінні

• як правомочність користування земельними ділянками, тобто застосування їх корисних властивостей (правомочність користування є складовою «класичної тріади» повноважень власника)

• як правовий титул, що надає фізичним та юридичним особам суб’єктивне право використовувати земельну ділянку, відмінний від права власності. Такий титул є «ярликом», що відповідає певній сукупності повноважень щодо земельної ділянки - щодо (1) користування та, у певних випадках, (2) володіння та (3) обмеженого права розпорядження нею (наприклад, шляхом надання земельної ділянки в суборенду

2. В об’єктивному розумінні - як інститут земельного права, сукупність правових норм, що регулюють здійснення суб’єктивного права землекористування, його виникнення, зміну та припинення.

Об'єктом права постійного землекористування є певна, індивідуально визначена і юридично відокремлена земельна ділянка (або її частина), яка перебуває у державній або комунальній власності, закріплена за конкретним державним або комунальним підприємством, установою чи організацією для використання згідно з її цільовим призначенням, тобто надана для конкретної цілі.

Суб'єктами права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності можуть бути:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Види землекористування:

1. За строком:

• постійне;

• тимчасове

  • короткострокове (до 3 років)

  • довгострокове (3-20 років)

2. За підставами виникнення:

• що виникає на підставі рішення (адміністративного акту) власника ділянки

• що виникає на підставі договору.

57. Підстави і порядок надання земель у користування

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Порядок набуття права постійного користування наступний:

1. Подача заяви (клопотання) про надання земельної ділянки в постійне користування;

2. Отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування;

3. Замовлення та виготовлення проекту землеустрою;

4. Затвердження проекту землеустрою (відведення) та надання ділянки у користування;

5. Оформлення державного акта.

Подача заяви (клопотання) про надання земельної ділянки в постійне користування

До заяви (клопотання) додаються:

• обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки (тобто навіщо просимо);

• позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами (викопіювання з плану);

• нотаріально засвідчена копія статуту (положення) релігійної організації;

• нотаріально засвідчена копія Свідоцтва про державну реєстрацію статуту (положення) релігійної організації;

• нотаріально засвідчені копії Свідоцтва про державну реєстрацію релігійної організації та довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

• копія довіреності від імені релігійної організації (як юридичної особи) конкретним фізичним особам на право подавати до відповідних органів державної виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування клопотання, заяви, інші документи та отримувати від них документи.