45. Язичницькі вірування східних слов’ян

Світосприймання слов'ян було досить своєрідним. Воно формувалося під впливом власної релігійної системи, соціального розвитку суспільства, зовнішніх зв'язків, військових походів. Світоглядна система узагальнила досвід, набутий власним родом, а також найкраще, що було у сусідів. Складові частини:

- Культ "упирів" та "берегинь" — дуалістичний аналіз злих і добрих духів. Проте цими двома не обмежувалися - болотниця, водяний, ліший, відьми і відьмаки, домові(жихарі),волкодлак, полуденниця

- Культ землеробських богів "Рода" і "Рожаниць". У них уособлюється поєднання первинної форми матерії, "небесної" (Сварога) та "земної" (Рожаниць, матері-землі).Рожаниць за повір`ям було дві - Мати і Донька, Лада і Леля, вони відповідали за різні пори року.

- Культ Перуна, бога грому і блискавок, бога війни, покровителя воїнів та князів.

Сх.сл. мали своє уявлення про світ, що складався з чотирьох частин — землі, двох небесних Сфер і підземно-водної частини. Під землею розташовувалося Нав`є царство, де жили або душі померлих, або що вірогідніше чудовиська - навь. Існувала загальнолюдська концепція підземного океану, по якому вночі подорожує Сонце до іншого кінця Землі.

Земля ж мала первинне значення для слов'ян. "Матері-землі" — годувальниці присвячено цілу низку звичаїв та обрядів, так і жінка асоц. з землею, годувальницею, і ранні етапи розвитку сл. характ. високим положенням жінки. З розвитком первинних форм державності і зростанням ролі воїна-чоловіка впливовим стає культ Перуна, бога блискавки, покровителя воїнів.

До речі в слов`ян також існувало цікаве вірування про світове древо - Ірій, дуб, що росте на острові Буяні, в гіллі якого живуть солнце, місяць і зірки і птаходіви. Іноді так називали рай, іноді - житло богів. Коли удосконалюється система землеробства — від підсічного до орного, зростає роль волхвів - вони розроблюють аграрне-магічні календарі, де узагальнюється великий досвід поколінь, визначаються найоптимальніші строки сільськогосподарських робіт.Як правило, ці природні явища зумовлювали певні свята: 2 травня — свято перших сходів; 4 червня — день Ярила; 24 червня — Івана Купала; 12 липня — вибір жертви Перуну; 20 липня — день Перуна; 7 серпня — жнива.

Головні східнослов'янські боги:

Перун — згадується у текстах договорів з Візантією, де йде мова про клятву воїнів Русі іменами Перуна і Волоса. В перекладі означає блискавка, був богом князівської дружини, всі міфи про Перуна, що збереглися в Україні, змальовують його стрільцем. Чільне місце після Вседержителя посідав Перун; ім'я його в перекладі зі старослов'янської означає "грім", із грецької — "вогонь". За віруваннями слов'ян, це був володар грому і блискавок. Дві сили йшли обіруч людини — Білобог і Чорнобог, що уособлювали добро і зло. Один був народжений світлом, інший — пітьмою; перший будував, другий руйнував.

Хорс — назва бога Сонця на Русі.Дажбог — сонячний бог, покровитель Руської землі.Стрибог — бог вітру.Мокоша — ймовірно, богиня-мати, богиня землі, родючості і ткацтва.Волос (Велес) — покровитель скотарства та поезії.Сварог — за Іпатіївським літописом, бог-коваль, навчив людей шлюбу, хліборобства і подарував їм плуг.Сварожич — бог вогню.Рожаниці — богині долі.Ярило — бог родючості і плодючості.

Особливо вшановувалися жіночі божества. Слов'янські богині, починаючи від матері-землі, були дуже популярні у віруваннях і відбивали природну першість усього живого на Землі. Поряд із чоловічим Ладом-Живом завжди стояло жіноче божество Лада-Жива; зображення їх було символом продовження життя: немовля, повний колос, виноград або яблуко.

Разом із віруванням в істот, які, на думку слов'ян, були максимально наближені до них самих, обожнювалися всілякі духи і сили природи: Сонця, Місяця, зірок, граду, повітря, вітру, води... Та особлива шана надавалася деревам: кожне символізувало той чи інший рід, плем'я і свято оберігалося всіма, вирубування заборонялося. Цього правила суворо дотримувались. Найсильніше вшановувався дуб, особливо старий,— символ міцності; ясен присвячувався Перуну; клен і липа — символи подружжя; береза — символ чистої матері-природи.

Священними вважалися також птахи й тварини. Зокрема, зозуля — провісниця майбутнього; голуб — символ кохання; ластівка — доля людини; ворони — священні птахи; сова — символ смерті та пітьми. Багатьом птахам приписувався дар пророцтва.

Серед тварин священними вважалися віл і кінь, а серед комах — бджола та сонечко. Асоціативний ряд зрозумілий і сьогодні.

У народі широко побутували амулети, обереги. Кожне поселення мало своє святилище — капище. Воно вписувалось у форму кола (по-старослов'янськи коло — хоро, звідси святилища — хороми, і, напевно, танці, які виконувалися по колу,— хороводи).

Слов'янське язичництво як сформована релігія вийшло на найвищі рівні сприйняття суспільством. Воно відповідало особливостям світогляду народу і тому посіло у XVIII—XIX ст. місце державної релігії Київської Русі.