Облік витрат на амортизацію основних засобів і нематеріальних активів.
Вартість основних засобів та нематеріальних активів повинна систематично і раціонально розподілятися на витрати протягом строку корисного їх використання. Цей процес називається амортизацією. Амортизація основних засобів та нематеріальних активів здійснюється щомісяця. За активами, що надійшли, амортизація нараховується з 1-го числа місяця, наступного за місяцем придбання, а за активами, що вибули — припиняється 1-го числа місяця, наступного за місяцем вибуття. Результат амортизації відображається за рахунками № 4309 «Знос нематеріальних активів», № 4409 «Знос операційних основних засобів», № 4509 «Знос неопераційних основних засобів».
При амортизації необхідно враховувати кілька моментів:
по-перше, всі матеріальні та нематеріальні активи довгострокового користування, крім землі, мають обмежений строк експлуатації, а тому їх вартість необхідно розподіляти на витрати протягом усіх років їх експлуатації. Основними причинами обмеженості строку служби активів є фізичний і моральний знос.
по-друге, термін «амортизація» треба розглядати не як фізичний знос або зменшення ринкової вартості об’єкта протягом строку їх корисного функціонування, а як відображення поступового списання вартості основних засобів на витрати.
по-третє, амортизація не є процесом оцінки вартості, а процесом її розподілу.
На обчислення величини амортизації активу впливають такі фактори;
первісна вартість,
ліквідаційна вартість,
вартість, яка амортизується,
строк корисної служби.
При визначенні строку корисної служби активів необхідно враховувати:
1) досвід роботи з подібними активами;
2) сучасний стан активів;
3) питання ремонту та догляду за активами;
4) сучасні тенденції в галузі техніки.
Строк корисного використання основних засобів та нематеріальних активів визначається банком самостійно.
Існує два головних методи нарахування амортизації: рівномірний та прискорений. Будь-який метод нарахування амортизації повинен мати одну мету: систематичний та раціональний розподіл ціни придбання основних засобів та нематеріальних активів шляхом нарахування амортизації протягом усіх майбутніх періодів їх корисного використання.
При визначенні методу амортизації необхідно враховувати інтенсивність використання активу залежно від його конкретного застосування.
Суть рівномірного методу полягає у тому, що витратами поточного періоду визнається завжди однакова частина вартості активів (за вирахуванням визначеної ліквідаційної вартості) протягом усього терміну їх корисного використання.
Щомісячна сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою:
,
де ДВ — амортизаційні відрахування;
ЦП — ціна придбання активу;
ЛВ — визначена чиста ліквідаційна вартість наприкінці терміну корисного використання;
Т — визначений термін корисного використання в місяцях.
Ліквідаційна вартість — це сума грошей, яку власник планує отримати, за вирахуванням очікуваних витрат на демонтаж, передачу чи продаж. Витрати на ліквідацію інколи можуть дорівнювати очікуваній ліквідаційній вартості. Тому для багатьох
активів, які є об’єктами нарахування амортизації, ліквідаційну вартість зовсім не визначають. Визначена чиста ліквідаційна вартість — це не обов’язково вартість брухту чи просто того, що залишиться від активу на час завершення терміну його корисного використання та списання. Ліквідаційна вартість — це вартість для іншого потенційного покупця на дату, коли власнику знадобиться його продати.
Прискорений метод нарахування амортизації передбачає нарахування найбільшої суми амортизації на початковому етапі
експлуатації активу та зменшення цієї суми з періоду в період впродовж загального терміну його корисного використання.
На практиці існує кілька різновидів методу прискореного нарахування амортизації. Найчастіше застосовується два з них: метод суми (цифр числа) років та метод зменшуваного залишку.
За методом суми (цифр числа) років, сума амортизації, яка визначається як витрати поточного періоду, обчислюється шляхом множення первісної вартості за вирахуванням ліквідаційної вартості активу на дріб, абсолютна величина якого послідовно зменшується з року в рік.
Знаменник такого дробу є сумою цифр загального числа років визначеного терміну корисної служби активу. Чисельник — цифрою конкретного року експлуатації (у зворотному порядку).
Існує кілька різновидів методу зменшеного залишку. Основою одного з них є прискорена норма нарахування амортизації у порівнянні з нормою за рівномірним методом.
Норма нарахування амортизації при застосуванні цього методу обчислюється у дві дії:
1) спочатку обчислюється норма для рівномірного методу;
2) одержана норма помножується на додаткову прискорену норму.