37. Визначення підходящої роботи: оцінка міжнародного досвіду.

За ЗУ «Про зайнятість населення» Стаття 7. Підходяща робота 

  Для громадян, які втратили роботу і заробіток (трудовий доход), підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць.

 При пропонуванні підходящої роботи враховується стаж роботи громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.

 Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії, підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки, або оплачувана робота, яка не потребує професійної підготовки, а для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, - робота за спеціальністю, що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надання – інша оплачувана робота за спорідненою професією (спеціальністю).

Підходящою не може вважатися робота, якщо: вона пов'язана із зміною місця проживання громадянина без його згоди; місце роботи розташоване за межами доступності послуг транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради; умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та про охорону праці; на запропонованому місці роботи заробітна плата нижча за встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати або не забезпечуються гарантії щодо своєчасності її виплати; умови праці на запропонованому місці роботи не відповідають стану здоров'я громадянина, що підтверджено медичною довідкою.

37. Підходи до оцінювання рівня безробіття.

Рiвень безробiття визначають за формулами:

,де Б — к-сть безробiтних; П — к-сть працездатних;

,де З — кiлькiсть зайнятих.

Цi формули мають суттєвi недолiки: в 2-й кількість робочої сили пiдмiнено кiлькiстю зайнятих, а в першій — не враховано, що не все працездатне населення пред’являє попит на робочi мiсця.

Реально попит на робочi мiсця пред’являє робоча сила або еконо­мiчно активне населення, кількість якого визначається за формулою

З + Б = П – ДНЗ, де ДНЗ — добровiльно незайняте населення.

Також рівень безробіття можна визначити за наступною формулою:

Рівень безробіття=Безробітні/ЕАН*100

Однак наведені способи визначення рiвня безробiття не вiдпо­вiдають реалiям сучасного ринку працi й призводять до заниження реальних показникiв. Тобто, результати пiдрахункiв за такими формулами залежать вiд правильностi визначення кiлькостi безробiтних, працездатних і зайнятих. Як свiдчить свiтовий досвiд, точно вимiряти рівень безробiття нiколи не вдавалося. Причин тут може бути декiлька:

1. Часткова зайнятiсть. В офiцiйнiй статистицi всi зайнятi неповний робочий день належать до категорiї повнiстю зайнятих.

2. Особи, якi втратили надiю на працю. Офiцiйна статистика вважає безробiтними тих, хто активно шукає роботу.

3. Неправдива iнформацiя. Інколи люди, якi говорять, що активно шукають роботу, насправдi працювати не хочуть.

Усе це свiдчить про те, що офiцiйно розрахований рiвень безробiття не завжди точний. Більш точною є методика розрахунку коефiцiєнта безробiття, запропонованої координатором Департаменту зайнятостi й розвитку МОП Г. Стендiнгом.:

Ufte = (Uft+0,5Upt+0,5PT1)\(FT+PT1+PT2+Uft+0,5Upt)

де Ufte — коефiцiєнт безробiття в перерахунку на еквiвалент повного робочого часу; Uft, Upt — к-сть безробiтних, якi шукають роботу відповідно на повний i неповний роб час; PT₁, PT₂ — вiдповiдно кiлькiсть вимушено та добровiльно зайнятих неповний робочий час; FT — кількість зайнятих повний робочий час.