Аналітичний облік додаткового капіталу ведеться за видами. Субрахунки рахунку 42 є одночасно регістрами аналітичного обліку.
Облік інших видів власного капіталу на досліджуваному підприємстві не ведеться. Необхідно зауважити, що за рахунок непокритих збитків відбувається фактичне зменшення власного капіталу підприємства, хоча в наказі про облікову політику питання можливості покриття збитків за рахунок додаткового чи резервного капіталу не зазначено.
Організація синтетичного і аналітичного обліку власного капіталу на досліджуваному підприємстві має ряд недоліків. Серед них можна виділити:
відсутність в наказі про облікову політику підприємств окремого пункту про облік власного капіталу;
недостатню оперативність в одержанні облікової інформації через використання журнально-ордерної форми ведення обліку;
невизначеність ситуації з покриттям збитків (так як без кардинальних змін в діяльності прибутків в найближчому майбутньому очікувати не слід)
недосконалість аналітичного обліку статутного капіталу.
Можливі шляхи вдосконалення обліку власного капіталу буде розглянуто в наступному параграфі.
2.2 Шляхи вдосконалення організації обліку власного капіталу
Перше, що треба зробити для вдосконалення обліку власного капіталу на підприємстві – це переробити в наступному році наказ про облікову політику підприємства, включивши в нього окремим пунктом облік власного капіталу. Питання, які необхідно включити в наказ про облікову політику, що стосуються власного капіталу показані схематично на рис 2.6.
Вважається за потрібне ведення укрупненого аналітичного обліку статутного капіталу за двома аналітичними рахунками “Акціонери-працівники підприємства” та “Інші акціонери”. Такий облік на даному підприємстві набуває актуальності в силу того, що в умовах кризового стану необхідні докорінні зміни в діяльності підприємства (аж до можливого продажу частини основних фондів). Через це адміністрації потрібна інформація з якою частиною акціонерів можна провести оперативну роз’яснювальну роботу в поточному порядку з метою заручення підтримкою реорганізаційних рішень на зборах акціонерів.
Рис 2.6. Основні положення про облік власного капіталу, які необхідно навести в наказі про облікову політику
Необхідно передбачити аналітичний облік додаткового капіталу за учасниками, а також порядок оцінки внесків з огляду на те, що для підприємства є актуальним залучення інвестицій, тому у випадку появи інвестора який захоче зробити внесок якимось видом активів в обмін на акції підприємства, ситуація з оцінкою такого внеску лишається невизначеною на даний момент. В цьому ж плані бажано вести окремий аналітичний облік кількості акцій працівників підприємства, які можуть бути ними продані. Такий облік дасть в розпорядження адміністрації інформацію, яку кількість акцій і за яку ціну можна викупити в акціонерів з метою формування пакету і передачі його можливому інвестору (такий спосіб може виявитися дешевшим за організацію додаткової емісії акцій, так як в силу збитковості, знайдеться певна кількість акціонерів, які можуть продати свої акції дуже дешево і не будуть виникати додаткові витрати пов’язані з емісією акцій). В будь-якому випадку така інформація не буде зайвою.
Облік власного капіталу на досліджуваному підприємстві організовано за журнально-ордерною формою на основі застосування ПЕОМ згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” 16.07.99 р. №996-ХІІ та іншими документами нормативного характеру, які регулюють облікові процеси у підприємствах народного господарства.
Слід відзначити, що при такій організації обліку не повністю використовуються можливості наявних ПЕОМ для ведення управлінського обліку. Складаючи за допомогою ПЕОМ фінансову звітність на основі автоматизованого обліку фінансових результатів та ресурсів підприємства, бухгалтерська служба не використовує наявне програмне забезпечення для аналітичного обліку, аналізу та аудиту статутного капіталу.
Повноцінне використання сучасних ефективних програмних продуктів дозволило б значно підвищити ефективність управлінського обліку та забезпечити комплексне використання первинної інформації для потреб обліку, аналізу та аудиту статутного капіталу.
В умовах ринкової економіки інформація щодо капіталу підприємства є необхідною умовою прийняття стратегічних рішень у галузі визначення джерел формування фінансових ресурсів та їх розміщення в активах підприємства. Від якості та різноманітності інформації, яка подається обліку залежить рівень управління фінансовими ресурсами і як наслідок - забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності і кредитоспроможності підприємства.
Дані бухгалтерського обліку статутного капіталу мають використовуватись для оцінки ефективності використання капіталу та його складових: фондів підприємства, прибутку, залучених коштів. На жаль, підприємство не використовує наявну облікову інформацію у цих напрямках, що негативно впливає на рівень управлінських рішень щодо розміщення та використання статутного капіталу, визначення його вартості у умовах ринку та пошук альтернативних джерел фінансових ресурсів з метою розширення сфери його господарської діяльності.
Привертає увагу значна частина іншого «додаткового капіталу» у структурі власного капіталу підприємства (Див. Додаток Д ), який фактично становить основну долю власного капіталу. Пропонується з метою впорядкування обліку додаткового капіталу провести реорганізацію величини додаткового капіталу та нерозподіленого прибутку.