11.Фінансова діяльність недержавних пенсійних фондів.

Недержавний пенсійний фонд (далі — пенсійний фонд) — це юридична особа, утворена відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує і проводить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам вказаного фонду в встановленому чинним законодавством порядку.

Види недержавних пенсійних фондів:

1. відкритий пенсійний фонд - недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути які-небудь фізичні особи незалежно від місця і характеру їх роботи;

2. корпоративний пенсійний фонд - недержавний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа-працедавець або декілька юридичних осіб-працедавці, до якої можуть приєднуватися працедавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бути виключно фізичні особи, що перебувають (перебували) в трудових відносинах з працедавцями-засновниками і працедавцями-платниками цього фонду;

3. професійний пенсійний фонд - недержавний пенсійний фонд, засновником якого можуть бути об'єднання юридичних осіб-працедавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні союзи (об'єднання професійних союзів), або фізичні особи, зв'язані по роду їх професійної діяльності (занять). Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, зв'язані по роду їх професійної діяльності (занять), визначеної в статуті фонду.

Активи пенсійного фонду (пенсійні активи) формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) і прибутків (збитку) від інвестування пенсійних активів.

Пенсійний фонд для забезпечення своєї діяльності користується послугами компанії з управління активами, адміністратора і зберігача цінних паперів на підставі відповідних договорів з радою фонду.

недержавний пенсійний фонд здійснює такі види пенсійних виплат:

виплата пенсії на визначений строк;

одноразова виплата.

Пенсійні виплати здійснюються в грошовій формі в національній валюті України.

12.Факторингові компанії.

Факторингові компанії (фактори) - фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу. Ці права існують, як правило, у вигляді дебіторських рахунків за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Сплату по цих рахунках при настанні строків одержує факторингова компанія. Оформляється така операція спеціальним договором між фактором та його клієнтом, що продає свої вимоги.

Факторинг є складною фінансовою операцією, в якій поєднуються елементи кредитування з посередницькими послугами. Тому дохід від факторингової операції формується з двох частин - з процента на виплачену клієнту суму та комісію, яка розраховується на суму куплених у клієнта розрахункових документів. Строк такого кредиту досить короткий, тому рівень процента по ньому невисокий. Однак великі суми платіжних документів, що купуються, та стягування комісії на всю їх суму забезпечують достатні доходи, щоб розвивати цей бізнес. Такі компанії звичайно створюються при банках і широко користуються позичками цих банків для здійснення своїх операцій. Окремі банки самостійно виконують такі операції для своїх клієнтів.

В Україні факторинговий бізнес почав активно розвиватися в 1990-1992 pp. Спочатку банки надавали факторингові послуги, а потім було створено кілька факторингових компаній. Проте з поглибленням платіжної кризи цей бізнес став надзвичайно ризикованим і був згорнутий. У перспективі можливе його відродження, але масштаби розвитку будуть залежати від стану платіжної дисципліни в економіці та від розвитку короткострокового банківського кредиту на платіжні потреби клієнтів типу овердрафт.

Факторинг – система фінансування, за умовами якої п-во – постачальник товарів перевідступає короткострокові вимоги за торгівельними операціями комерційного банку. факторинг(банк купує у підприємства постачальника право на стягнення дебіторської заборгованості покупця продукції і переказує постачальникові 70-90% суми коштів за відвантажену продукцію в момент подання всіх необхідних документів. ці кошти вважаються для постачальника кредитом, який наданий банком на термін інкасації грошей з покупця і за який постачальник буде сплачувати %. після отримання платежу від покупця банк переказує постачальнику залишок коштів 30-10% за мінусом відсотків за факторинговий кредит та комісійних). (процедура, класифікація та види факторингу). (Різниця між факторингом, фортфейтингом, франчайзингом). Внутрішній факторинг – передбачає, що постачальник, його контрагент та банк перебувають у тій самій країні. Зовнішній факторинг – щоодна зі сторін факторингової угоди перебуває за кордоном. Конвенційний (відкритий) ф.- п-во – постачальник повідомляє п-во – покупця про те, що права на одержання оплати перевідступлено банку або факторовій компанії. Конфіденційний (закритий) ф.. Ф.без права регресу – банк бере на себе весь ризик, щодо платежу. Ф. з правом регресу дає банкові змогу повернути п-ву – постачальнику розрахункові док-ти від оплати яких відмовився покупець і вимагати у п-ва – постачальника повернути кошти. Ф. з попередньою предоплатою – негайна оплата розрах. Документів постачальника, як тільки їх буде надано банку. Ф. без попередньої оплати банк зобов’язується оплатити розрах.докум. лише в день оплати докум. Боржником.