- •Предмет і завдання стилістики
- •Морфологічні синоніми як стилістичний засіб
- •Одно- і двоскладні речення (характеристика і зіставлення)
- •Загальна народна і літературна мова. Норми української літературної мови
- •Афіксація з лексичного погляду.
- •Типи фразеологічних одиниць за способом з’єднання компонентів та за генетичними зв’язками.
- •Поняття стилю. Принципи поділу на стилі.
- •Взаємозаміна способів дієслова.
- •Стилістична диференціація української лексики
- •Безособові речення в різних стилях.
- •11. Категорія роду, як стилістичний засіб.
- •12. Типи простих речень за інтонацією та будовою.
- •13. Лексика української мови за походженням.
- •15. Стилістичні можливості складного речення.
- •16. Фонетичні особливості та вимовні норми сучасної української мови.
- •17. Ступінювання прикметників та їх стилістичні аспекти.
- •18. Номінативні речення в різних стилях.
- •19. Багатозначність і омонімія.
- •20. Стилістичне використання категорії числа.
- •21.Риторичні звертання та їхні стилістичні можливості.
- •22.Багатозначність як стилістичний засіб.
- •23.Стягнені й нестягнені форми прикметників. Короткі форми прикметників. Стилістичні можливості.
- •24. Називний відмінок уявлення
- •25.Омоніми як лексичне й стилістичне явище. Типи омонімів.
- •26.Взаємодія часів дієслова.
- •27. Особливості будови складного речення в науковому стилі.
- •28. Тропи в різних стилях мови.
- •29. Лексико-семантичний спосіб словотвору. Основоскладання.
- •35.Стилістичні можливості числівників.
- •31. Стилістичні можливості паронімів, семантичні помилки, спричинені паронімією.
- •32.Взаємозаміна осіб дієслова.
- •33.Складне речення в художньому стилі.
- •34. Синоніми в різних стилях.
- •36. Однорідний ряд як стилістичний засіб у нехудожніх текстах.
- •37. Антонімія та її стилістичні функції.
- •38. Активні та пасивні дієприкметники в українській мові.
- •39.Однорідний ряд у публіцистиці і красному письменстві.
- •40.Лексика іншомовного походження у стилістичному плані. Інтернаціоналізми, екзотизми, варваризми.
- •41. Стилістичне використання займенників.
- •42. Способи вираження узагальнення.
- •44. Службові частини мови в стил. Плані.
- •45. Факутальтивне і нормативне відокремлення.
- •46. Номінат. І ст. Ф-ї неологізмів.
- •47. Метафора і метонімія у різних стилях.
- •48. Відокр. Прикладки в ст. Плані.
- •49. Застаріла лексика.
- •51. Власне звертання, напівриторичне в стил. Плані.
- •55. Термінологія як компонент укр. Мови. Вимоги до термінів
- •56. Стиліст. Використання гіперболи та літоти.
- •61)Способи творення та можливості використання професіоналызмів
- •62) Характеристика наукового стилю та його різновидів
- •63) Пряма мова в художньому стилі
- •64)Розмовна й просторічна лексика в стилістичному плані
- •65) Публіцистичний стиль. Його різновиди
- •66)Невласне пряма мова, її стилістичні можливості.
- •67) Діалектизми, їх номінативні та стилістичні функції.
- •68) Епітет і порівняння в стилістичному плані.
- •69) Монолог у різних стилях мови
- •70) Жаргонізми й аргонізми в складі української лексики.
- •71) Художній стиль
- •72) Особливості будови та стилістичні можливості внутр.Діалогу
- •73) Етимологія та її викор. В стил.Плані
- •74) Іншомовні словотворні елементи в питомих укр.Словах
- •75) Композиційні та стилістичні функції діалогу й полілогу
- •76) Народна етимологія як засіб гумору та сатири
- •77) Розмовний стиль
- •78) Синтакс. Й стиліст. Характеристика періоду
- •79) Деетимологізація, роль у мові
- •80) Засоби вираження міри й якості, її стиліст. Можливості
- •81. Види періодів. Період у художньому та нехудожньому текстах.
- •82. Фразеологія укр. Мови.
- •83. Стилістична роль порядку слів.
- •84. Стилістичні фігури на основі синонімії.
- •85. Використання фразеології в різних стилях.
- •87. Стилістичні фігури на основі паронімії та антонімії.
- •88. Видозміна фразеологізмів як стилістичних засобів.
- •89. Власні й загальні іменники як стилістичний засіб.
- •90. Стилістичні фігури як засіб логізації тексту.
17. Ступінювання прикметників та їх стилістичні аспекти.
Якісними називаються прикметники, які виражають такі ознаки предмета, що можуть виявлятися більшою або меншою мірою: кмітливий юнак - кмітлив-іший - най-кмітлив-іший; добре серце - добріше - най-добр-іше. Відносними називаються прикметники, що виражають ознаку предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин: бурштинове намисто, осінній день, сьогоднішній випадок, перелітні птахи. Присвійними називаються прикметники, які вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє? Наприклад: мамина казка, батьків сміх, дівоче обличчя, ведмежий барліг. Офіційно-діловий та науковий стилі використовують здебільшого відносні прикметники (надзвичайний і повноважний посол, мінеральна сировина). Навіть прикметники якісні, термінологізуючись утрачають здатність до ступенювання (бузина чорна, синюха блакитна). У цих варіантах прикметники вказують, не на якість, а на відмінну постійну ознаку, тобто виконують функцію спільну з ф-єю відносних прикметників (арніка гірська, гіркокаштан звичайний). Поширені у нехудожніх стилях складні прикметники, що дають змогу стисло окреслити ознаку поняття: громадсько-політичний діяч, геополітична ситуація. У вищому і найвищому ступені якісні прикметники в українській мові мають дві форми – просту (досконалий-досконаліший-найдосконаліший) і складену (досконалий – більш досконалий найбільш досконалий). Проста форма вищого і найвищого ступенів нейтральна, тобто вживається у всіх стилях мовлення (глибока - глибша, найглибша). Складена форма має відтінок книжності, тому вживається (паралельно з простою) в офіційно-діловому та науковому стилях (найбільш пріоритетним напрямком є захист навколишнього середовища). Порушенням норми є поєднання обох форм ступенювання (більш точніше, більш прийнятніший). Уживання відносних прикметників у переносному значенні сприяє появі в них ознак якісності і дає можливість творити від них ступені порівняння (така Україна, українішою за яку немає (Л. Українка).
18. Номінативні речення в різних стилях.
Номінативні речення – це речення, в яких роль головного члена виконує іменник або інша субстантивована частина мови в називному відмінку. Застосовуються у всіх стилях мови. В офіційно-ділових та наукових текстах вони вживаються на початку твору для називання предметів і явищ, про які йтиметься далі. Це, так заний, номінативний вступ (Доля селянства. Як і в Росії і 1861 році, звільнення кріпаків у габсбурзькій імперії в 1848 році, піднісши їхній політичний статус та політичні права, не полегшило економічного становища. (Субтельний). У цій самій ролі номінативі речення виступають і в публіцистиці та в красному письменстві. (Глибока зима. Небо закуталось в однобарвну сірину. (Кобилянська). Номінативні речення можуть переривати оповідь, щоб уповільнити ї, зупинитися на конкретних деталях, це використовується в художньому стилі (А уявіть собі на хвилинку. Перша світова війна(Л. Костенко.). Наприкінці тексту ці речення підсумовують виклад, ставлять емоційну крапу (Ось і тепер вона підійшла до віконці, взяла за дві копійки квитка і широкими східцями поволі зайшла на гору. Жодної істоти. Тиша. (А. Костенко). Значний стилістичний ефект справляють номінативні речення, що вклинюються в картину навколишнього світу. Емоційний ефект підсилюється, коли вони мають відтінок контрастності (Зима... і пролісок блакитний! (О. Олесь)