22.Генітальна фаза розвитку особистості. Людина з генітальною структурою особистості.

При переході в наступну 5-у стадію (12-18 років) дитина зіштовхується,як стверджує класичний психоаналіз, з пробудженням "любові та ревнощів"до батьків. Успішне вирішення цієї проблеми залежить від того, чи знайде він предмет любові у власному поколінні. Еріксон не заперечує виникнення цієї проблеми у підлітків, але вказує, що існують і інші.  Підліток дозріває фізіологічно і психічно, і на додаток до нових відчуттів і бажань, які з'являються в результаті цього дозрівання, у нього розвиваються і нові погляди на речі, новий підхід до життя. Важливе місце у нових особливостях психіки підлітка займає його інтерес до думок інших людей, до того, що вони самі про себе думають. Підлітки можуть створювати собі уявний ідеал сім'ї, релігії, суспільства, в порівнянні з яким вельми, програють далеко недосконалі, але реально існуючі сім'ї,релігії і суспільства.Перед підлітком,набули здатність до узагальнень, постає завдання об'єднати все, що він знає про самого себе як про школяра, сина, спортсменів, інші, бойскаут,газетярів і так далі. Усі ці ролі він має зібрати в єдине ціле,осмислити його, пов'язати з минулим і проектувати в майбутнє. Якщо молода людина успішно впорається з цим завданням психосоціальної ідентифікації, тоу нього з'явиться відчуття того, хто він є, де знаходиться і куди йде.На відміну від попередніх стадій, де батьки надавали більш-менш безпосередній вплив на результат криз розвитку, вплив їх тепер виявляється набагато більше непрямих. Якщо завдяки батькам підліток вже виробив довіру, самостійність, заповзятливість і вміло, то шанси його на ідентифікацію, тобто на впізнання власної індивідуальності,значно збільшуються. Зворотне справедливо для підлітка недовірливого, сором'язливо, невпевненого, виконаного почуття провини і своєї неповноцінності. Тому підготовка до всебічної психосоціальної ідентифікації в підлітковому віці повинна починатися, з суті, з моменту народження.Якщо із-за невдалого дитинства або важкого побуту підліток не може вирішити задачу ідентифікації і визначити своє Я, то він починає проявляти симптоми плутанини ролей і непевність у розумінні того, хто він такий і до якому середовищі належить. Така плутанина нерідко спостерігається у малолітніх злочинців. Дівчата, які виявляють в підлітковому віці розбещеність,дуже часто володіють фрагментарним поданням щодо своєї особистості і свої випадкові статеві зв'язки не співвідносять ні зі своїм інтелектуальним рівнем, ні з системою цінностей.Однак той, хто у підлітковому віці не придбає ясного уявлення про своєї особистості, ще не приречений залишатися непокаяним до кінця життя. А той, хто пізнав своє Я ще підлітком, обов'язково буде стикатися на життєвому шляху з фактами, що суперечать або навіть загрозливими, що склався у нього поданням про себе. Еріксон підкреслює,що життя являє собою безперервну зміну всіх її аспектів і що успішне вирішення проблем на одній стадії ще гартує людини від виникнення нових проблем на інших етапах життя або появи нових рішень для старих, вже вирішених, здавалося, проблем.