36. Структура особистості за з.Фрейдом як продукт взаємодії трьох

систем.

За думки Фрейда, початком та основою психічного життя людини є різні інстинкти, потяги і бажання, від початку притаманні людському організму.

недооцінюючи свідомість і соціальне оточення в процесі формування і буття людини. Фрейд стверджував, що провідну роль в організації життєдіяльності людини відіграють різного роду біологічні механізми. Зокрема, він вважав, що в кожному людині від народження закладені потягу інцесту (кровозмішення), канібалізму (людоїдства) і жага вбивства, які мають великий вплив на всю психічну діяльність людини та її поведінку. Подання Фрейда про конфліктну природу людини були розвинуті ним у структурній теорії особистості. Відповідно до цієї теорії, особистість являє собою суперечливу єдність трьох взаємодіючих сфер: «Вона», «Я» і «Над-Я» ( «Ідеал-Я», «Я-ідеал»), зміст і дію яких відображає її істота, і різноманітність.

Згідно з ученням Фрейда, структура особистості має певну сполучення із структурою психіки. Чільна сфера особистості - «Воно» - видається Фрейдом як вмістилище несвідомих, ірраціональних реакцій та імпульсів, біологічних за природою і психобіологічний по прояву. «Воно» - це неорганізована сама в собі сфера особистості, яка по відношенню до інших її частинах все-таки виступає в якості єдиної псіхолічностной сили, оскільки її внутрішні та зовнішні прояви регулюються і контролюються єдиним принципом-принципом задоволення (насолоди).

рейд вважав, що в «Воно» йде безкомпромісна боротьба Ероса і Танатоса, яка обумовлює сутність цієї сфери. Згідно Фрейду, «Воно» є джерелом і постачальником енергії для інших сфер особистості і, утворюючи рушійні сили особистості, виражається, як правило, в бажаннях і потяг.

Друга сфера особистості - «Я», на думку Фрейда, походить від комплексу Едіпа і, відокремлений від «Воно», певною мірою являє собою розумність і розсудливість. У загальних рисах "Я" постає як організований початок особистості, керується в своєї діяльності принципом реальності, що дозволяє йому почасти контролювати сліпі, ірраціональні імпульси «Воно» і доводити їх до відома відповідність з вимогами зовнішнього світу.

Третя сфера особистості - «Над-Я» ( «Ідеал-Я», «Я-ідеал»), згідно з Фрейдом, виникає на основі «Я» і виступає як продукт культури, що складається з комплексу совісті, моральних рис і норм поведінки, які контролюють дії «Я» і наказують йому моральні зразки наслідування і діяльності в контексті вищих соціальних почуттів.

37 . Ід – як первинна система особистості : матриця, в яку диференціюється

его і супер-его.(теорія З.Фрейда).

Термін Ід походить від лат. слова «Воно», і означає примітивні інстинктивні і уродженні аспекти особистості ( сон, їжа,дефекація,копуляція), а також наповняє наше поводження енергією. Ід має своє центральне значення для індивідуума протягом усього життя, воно немає якихось обмежень, хаотично. Будучи вихідною структурою психіки, ІД виражає первинний принцип усього людського життя – негайну розрядку психічної енергії, стримування якої приводить до напруги в особистісному функціонуванні. Ця розрядка одержала назву «принцип задоволення», підкорюючи своїм принципом і не відаючи страху чи тривоги, ІД може становити небезпеку для індивідуума і суспільства. Також «воно» відіграє роль посередника між соматичними і психічними процесами.

Фрейдом були описані два процеси, за допомогою яких ІД рятує особистість від напруги: рефлекторні дії ( наприклад, кашель у відповідь на роздратування дихальних шляхів) і первинні процеси ( які формують психічні образи, безпосередньо зв’язані задоволенням основної потреби). Первинні процеси – нелогічно, ірраціональна форма людських представлень. Вона характеризується не здатністю придушувати імпульси і розрізняти реальне і нереальне. Прояв поводження як первинного процесу може призвести до загибелі індивідууму, якщо не з’являться зовнішня джерела задоволення потреб. Так немовлята, за твердженням Фрейда не можуть відкладати задоволення своїх первинних потреб. І тільки після усвідомлення ними усвідомлення зовнішнього світу,з’являється здатність до відстрочки задоволення цих потреб.

38. Его – як вторинний процес та принцип реальності (теорія З.Фрейда).

Его- (від лат .Я) – це компонент психічного апарата, відповідальний за прийняття рішень. З метою перетворення і реалізації потреб у соціально прийнятному контексті, ЕГО черпає з «ІД» частину енергії, забезпечуючи безпеку і самозбереження організму. Воно використовує стратегії осмислення і сприйняття у своєму прагненні задовольняти бажання і потреби «Воно». Его у своїх проявах керується принципом реальності, ціль якого – збереження цілісності організму шляхом відстрочки задоволення до перебування можливості його розрядки і відповідних умов зовнішнього середовища. Его було названо Фрейдом – вторинним процесом. Звільнення деякої кількості енергії ЕГО для рішення проблем на більш високому рівні психіки з однієї з основних цілей психоаналітичної терапії.