Питання №9 джерела права

Джерело права – це спосіб зовнішнього вираження і закріплення правових норм, який засвідчує їх загальнообов’язковість.

У правознавстві розрізняють такі види форм (джерел) права;

Правовий звичай – це неписане правило поведінки людей, яке склалося історично і внаслідок багаторазового застосування набуло обов’язкового характеру. Як правило, держава визнає, тобто санкціонує, правові звичаї, і ця обставина відрізняє їх від інших звичаїв. У європейській континентальній системі права правові звичаї не є. поширеними, але у Великій Британії до цього часу вони займають помітне місце серед інших джерел права, зокрема у державному та цивільному праві.

Судовий прецедент – це форма права, яка полягає у тому, що рішення вищої судової інстанції набуває обов’язкового значення при розгляді в подальшому аналогічних справ як даною інстанцією, так і нижчестоящими судами. Діє у рамках англо-саксонської системи права, переважно у США. Поряд з прецедентом у цій системі діють також закони.

Нормативно-правовий договір – це угода двох чи більше суб’єктів, спрямована на встановлення прав, обов’язків та відповідальності за невиконання даного договору.

Нормативино-правовий акт – це письмовий юридичний документ компетентного державного органу, який містить загальнообов’язкові норми, які забезпечуються державою і спрямовані на врегулювання суспільних відносин.

Нормативно-правовий акт як основне джерело права в Україні та інших країнах континентальної Європи ділиться на закон та підзакон-ний акт.

Закон – це нормативно-правовий акт вищого представницького органу держави або безпосередньо народу, який регулює найбільш важливі і загальні суспільні відносини, виражає волю та інтереси більшості населення і має вищу юридичну силу щодо інших норма-тивно-правових актів.

Розрізняють Конституцію як основний закон держави, конституційні закони та звичайні закони.

Підзаконні нормативно-правові акти – це акти, прийняті компетентними державними органами чи іншими, уповноваженими державою, суб’єктами на підставі закону, відповідно до нього і з метою його виконання (укази, постанови, розпорядження тощо).

Підзаконні акти поділяються на:

-    центральні;

-    відомчі;

-    місцеві (регіональні);

-    внутріорганізаційні.

Питання №10 Загальна хар-ка адміністративного права

Адміністративне право регулює відносини у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності, тобто організацію і порядок у системі державного управління суспільством і в самих державних органах. Адміністративне право встановлює поняття адміністративного правопорушення, види адміністративних стягнень і порядок їх накладення.

Адміністрати́вне пра́во — галузь права, яка об'єднує юридичні норми, що регулюють відносини як між держ. органами в процесі їхньої виконавчої і розпорядчої діяльності, так і між ними та громадськими організаціями й громадянами. Регулює суспільні відносини, які виникають у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності держави. Адміністративне право регламентує як взаємини державних органів між собою, так і їх відносини з громадянами.