- •Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами.
- •Мова як засіб професійного спілкування.
- •Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови.
- •Поняття усного та писемного мовлення. Вимоги до усного і писемного мовлення.
- •Поняття публічного виступу. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •Вимоги до ораторів початківців. Види публічних виступів та їх характеристика.
- •Промова адвоката, прокурора, судді під час судових засідань. Судові промови відомих адвокатів. Вимоги до судових промов.
- •Кодифікація мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.
- •Функціональна диференціація сучасної української мови.
- •Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної української літературної мови. Особливості офіційно-ділового стилю.
- •Головні ознаки офіційно-ділового мовного стилю
- •Підстилі офіційно-ділового мовного стилю. Системи документації
- •Поняття кліше. Види кліше.
- •Поняття мовного кліше і штампа.
- •Сучасна українська ділова мови: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.
- •Поняття про документ, його властивості та вимоги до його оформлення.
- •Юридична сила документа.
- •Вимоги до документів (правові, логічні, технічні, лінгвістичні).
- •Мова і професія. Мовленнєва діяльність як один з основних видів діяльності людини.
- •Основні ознаки культури мовлення юриста.
- •Мовленнєвий етикет - невід'ємний етикет професійної культури юриста.
- •Правила культури спілкування (за і.Томаном).
- •Поняття спілкування. Структура спілкування (перцептивна, комунікативна, інтерактивна).
- •Засоби спілкування (вербальні і невербальні). Групи немовних знакових систем.
- •Характеристика видів спілкування.
- •Особливості професійного спілкування суддів, працівників правоохоронних органів та міліції.
- •Сутність і зміст етики спілкування правознавців.
- •Етичні норми і нормативи. Професійна юридична етика.
- •Правові та етичні обмеження під час діяльності правочинців.
- •Форми та функції спілкування юристів у ділових стосунках.
- •Бар'єри у спілкуванні, його рівні.
- •Сучасні теорії міжособистісних стосунків.
- •Допит як різновид переговорів.
- •Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
- •Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця: моральність, повага до інших людей, раціональність, правила критики та самокритики.
- •Культура телефонного діалогу.
- •Психологічні особливості професійного спілкування.
- •Основи комунікативної лінгвістики.
- •Нлп як мистецтво комунікації.
- •Загальні засади психолінгвістики.
- •Герменевтика як наука тлумачення текстів.
- •Закон про мови в Українській pcp - нормативно-правова основа утвердження української мови як державної в Україні.
- •Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •Державна мова та її функції.
- •Функції мови в суспільстві.
- •Загальне поняття про лексику, лексикологію, термін та термінологію.
- •Слово як найменша самостійна одиниця мови, його лексичне значення.
- •Лексика сучасної української мови з погляду її походження.
- •Стилістична диференціація української лексики. Професійна лексика. Професійно-жаргонна лексика.
- •Канцеляризми та штампи.
- •Фразеологія у професійному спілкуванні юристів. Типи фразеологізмів.
- •1. Фразеологічні зрощення (ідіоми)
- •Українська лексикографія. Види словників та їх характеристика.
- •Українська юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права.
- •Поняття юридичного терміна. Класифікація юридичних термінів.
- •Запозичення в юридичній термінології. Вимоги до використання запозичень в текстах документів.
- •Труднощі, що виникають при перекладі термінів з російської на українську мову.
- •Синоніми. Правила функціонування синонімів. Групи синонімів.
- •Види синонімів Морфологічні синоніми
- •Синтаксичні синоніми
- •Словотвірна синонімія
- •Фразеологічні синоніми
- •Ідеографічні (значеннєві) синоніми
- •Стилістичні синоніми
- •Омоніми та їх використання в юридичних текстах.
- •Пароніми в юридичній термінології.
- •Міжмовні пароніми.
- •Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні.
- •Іменники на позначення професій, посад, звань. Їх рід та правильність вживання. Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій.
- •Відмінювання прізвищ (іменникового, прикметникового походження), імен по батькові. Написання й відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові
- •Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку.
- •Рід невідмінюваних іменників.
- •Нормативність уживання граматичних форм прикметника.
- •Нормативність уживання граматичних форм числівника, написання цифрових даних у професійних текстах.
- •Особливості використання займенників у діловому мовленні
- •Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслівних форм
- •Прийменники у професійному мовленні. Прийменник по в діловому мовленні
- •Особливості українського правопису
- •Орфоепічні норми
- •Систематизація правил орфографії
- •Правопис російських прізвищ українською мовою
- •Правопис складних іменників
- •Правопис складних прикметників
- •1. Разом пишуться:
- •2. Через дефіс пишуться:
- •Правопис прислівників
- •Написання слів з великої літери
- •Особливості доречного слововживання
- •Багатозначні слова та омоніми.
- •Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.
- •Вимоги до використання складноскорочених слів, абревіатур, графічних скорочень у текстах документів.
- •Абревіатури, загальновживані та вузькоспеціальні у юридичному тексті.
- •Синтаксичні структури у професійному мовленні.
- •Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні
- •Документ — основний вид ділового мовлення.
- •Вимоги до складання та оформлення різних видів документів. Основні реквізити.
- •Види документів та їх класифікація.
- •Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту .
- •Реквізити документів та вимоги до їх розміщення.
- •Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, резюме, заява.
- •Автобіографія
- •Звершховського Артемія Володимировича
- •Види службових листів Ділове листування.
- •Вимоги до офіційного листування.
- •Кореспонденція за характером інформації.
- •Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.
- •Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова.
- •Протокол слідчої дії.
- •Постанова процесуального рішення.
- •Обвинувальний висновок.
- •Ухвала.
- •Примітка до Ухвали:
- •Примітка до Наказу:
- •Розпорядження.
- •Рапорт.
- •Резюме.
- •Доручення.
- •Розписка.
- •Заповіт.
- •Запрошення.
- •Усне спілкування: нарада, ділові засідання, доповіді (ділові, звітні).
- •Вживання апострофа.
- •Правопис префіксів.
- •Правила переносу слів.
- •Правопис слів іншомовного походження.
- •Спрощення в групах приголосних.
- •Подвоєння та подовження.
- •1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:
- •2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:
- •Поняття процесуального документа. Структура та види процесуальних документів.
- •Функції процесуальних документів.
- •Механізми взаєморозуміння в спілкуванні (ідентифікація, емпатія. Атракція, рефлексія).
- •Комунікативна компетентність: її характеристика.
- •Протокольна мова та вимоги до неї.
- •Характерні порушення мови.
- •Прийоми у професійному спілкуванні юристів.
- •Допит як процес передачі інформації. Класифікація запитань, що використовуються у процесі допиту.
- •Кличний відмінок (закінчення іменників). Клична форма Іменників у діловому спілкуванні.
- •Структура юридичних термінів.
Стилістичні синоніми
Характеризуються закріпленістю за певним стилем і більш або менш виразним емоційним забарвленням. З-поміж синонімів: ознака і симптом — перше слово нейтральне, друге має забарвлення книжності, науковості (це не просто ознака, а сукупність ознак, характерний вияв якогось явища). У синонімічному ряді: осягати, розуміти, метикувати — перше слово книжне, друге — нейтральне, третє — розмовне.
Слова, що вступають у синонімічні зв'язки лише в певному контексті, називаються контекстуальними синонімами. Вони часто вживані в художній літературі, рідше — у публіцистиці, де використовуються для створення яскравих образів, передають світобачення автора, його індивідуальну манеру. З-поміж синонімічної лексики виділяються слова цілком тотожні щодо свого лексичного значення й емоційно-експресивного забарвлення. В основному це нейтральна лексика: пейзаж, краєвид, ландшафт; кавалерія, кіннота; процент, відсоток; борошно, мука; майдан, площа; аплодисменти, оплески. Це абсолютні синоніми (лексичні дублети). Вони з'являються в мові в таких випадках:
а) внаслідок взаємодії літературної мови та діалектів (стрічка — бинда, чорногуз — бусол — лелека);
б) внаслідок словотворчих процесів (офіційний — офіціальний, учбовий — навчальний, роковини — річниця);
в) як результат співіснування запозичених і питомих слів (індустрія — промисловість, експлуатація — визиск, бібліотека — книгозбірня, біографія — життєпис, красоля — настурція, голкіпер — воротар, горизонт — обрій, аероплан — літак, паралельний — рівнобіжний, дескриптивний — описовий). Абсолютні синоніми або розподіляються між стилями, отже, перестають бути абсолютними (з синонімічної пари: півники — ірис — перше вживається в усному мовленні, в художній літературі та публіцистиці, друге — в науковій літературі), або один із них відходить у пасивний запас. Наприклад: аплодисменти, учбовий, офіціальний — у сучасній літературній мові вийшли з широкого вжитку, поступившись місцем словам: оплески, навчальний, офіційний.
Омоніми та їх використання в юридичних текстах.
Омоніми — це слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення.
Зовнішньо омонімія подібна до полісемії (багатозначності). Проте за своїм змістом і походженням це різні явища.
Кожне переносне значення багатозначного слова обов'язково так чи інакше пов'язане з його первинним значенням: вогнище — 1) «купа дров, що горить»; 2) «місце, де розкладали вогонь»; 3) «своя оселя, родина» (у давнину близькі люди збиралися навколо вогнища); 4) «центр, зосередження чогось».
Омоніми семантичної спільності не мають: бал «оцінка», бал «вечір із танцями»; стан «корпус людини», стан «становище», стан «стоянка», стан «машина» {прокатний стан).
Лексичні омоніми поділяють на повні (абсолютні) і неповні (часткові).
Крім внутрішньомовних омонімів, існують і міжмовні омоніми — слова, що в різних мовах (особливо в близьких за по ходженням) звучать однаково або дуже подібно (відповідно до закону звукових відповідностей), але мають неоднакове лексичне значення, як, наприклад, українські неділя «сьомий день тижня», луна «відбиття звуку» і російські неделя «тиждень», луна «місяць»; українське правий і сербське прав и «прямий» тощо.