2. Через дефіс пишуться:

а) складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться через дефіс;

генерал-губернаторський, дизель-моторний, унтер-офіцерський

б) складні прикметники, утворені з прикметни­кових основ, між якими можна вставити спо­лучник і;

літературно-меморіальний, мистецько-художній, на­вчально-виховний, музично-розважальний

в) складні прикметники, перша частина яких закінчується на -ико, -іко;

історико-архітектурний, фізико-математичний, ме-ханіко-технічний

г) складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-;

військово-морський, воєнно-політичний,

але: військовозобов'язаний, військовополонений

д) складні прикметники, в яких перша частина не має прикметникового суфікса, але за зміс­том є однорідна з другою частиною й приєд­нується до неї за допомогою сполучного звука о або е;

м'ясо-вовняний, м'ясо-молочний, крохмале-патоковий

е) складні прикметники, що позначають відті­нки кольору або смаку, проміжних сторін світу.

світло-синій, жовто-зелений, гірко-кислий, північно-західний, але. жовтогарячий

75. Правопис прислівників

Кількість прислівників поповнюється переважно за рахунок прийменниково-іменникових сполучень. Деякі з цих сполучень перейшли у прислівники і пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:

прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі, надвечір, безвісти, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє);

складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч.

Окремо пишуться:

прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником.

Найуживаніші з них такі:

без: без кінця, без черги, без упину, без жалю;

на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку;

до: до побачення, до речі, до краю, до діла;

з: з радості, з жалю, з горя, з розгону;

в/у: в разі, в міру, уві сні, в далечінь;

прислшникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік, час від часу, раз у раз, один по одному, сам на сам. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.

Через дефіс пишуться:

прислшники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-домашньому, по-літньому, по-українськи, по-книжному, по-моєму, по-їх-ньому, по-нашому;

прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє;

прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, видимо-невидимо, тишком-нишком, бііьш-менш, часто-густо, любо-дорого;

прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго, ледве-ледве, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч. Запам'ятайте правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.