Розділ 2. Види техногенних небезпек

2.1. Техногенні небезпеки радіаційного походження

Особливе місце у забрудненні навколишнього середовища посідає радіоактивне забруднення. Особливу небезпеку для людей і навколишнього середовища становить радіаційно-небезпечні об’єкти. До них належать: атомні електростанції, підприємства з виготовлення і переробки ядерного палива, підприємства поховання ядерних відходів, науково-дослідні організації, які працюють з ядерними реакторами та ін.

В Україні діють 5 атомних електростанцій з 16 енергетичними ядерними блоками, 2 дослідних ядерних реактори та більше 8 тис. підприємств, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі, медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також зберігають і переробляють радіоактивні відходи.

З усіх можливих катастроф на радіаційно-небезпечних об’єктах є аварії на атомних електростанціях. За масштабом вони поділяються на:

• промислові – до них належать такі аварії, наслідки яких не поширюються за межі приміщення і території об’єкта, а аварійне опромінення може отримати лише персонал;

• комунальні – радіаційні аварії, наслідки при яких не обмежуються приміщеннями і територіями об’єкта, а поширюються на навколишні території.

Одна з найбільших комунальних аварій сталася на Чорнобильській атомній електростанції, яка була причиною радіоактивного забруднення не лише України, а й Білорусії та Росії. Загальна площа радіоактивного забруднення становить понад 30 тис. км².

Випадання радіоактивних речовин простежувалось і у державах західної Європи, підвищився радіоактивний фон у Скандинавії, Японії та США. Сумарний викид радіоактивних речовин унаслідок чорнобильської катастрофи становить 50 млн. кюрі – це понад 500 атомних бомб Хіросіми.

Проблеми наслідків катастрофи на Чорнобильської АЕС залишаються чи не найгострішими і найактуальнішими не лише для України, але й для всієї світової спільноти.

Через 15 місяців після катастрофи в Чорнобилі у Великій Британії, яка здавалося би далеко розташована від України, було виявлене надзвичайно велике забруднення рослинності радіоактивними опадами.

Варто зазначити, що атомна енергетика е екологічно чистішою, ніж теплова. У розвинутих країнах вона забезпечує від 15 до 70% усієї електроенергії, що виробляється. Але у разі аварії атомні станції становлять дуже серйозну небезпеку для людей і навколишнього середовища. За час експлуатації АЕС у світі сталися 3 значні аварії: 1961р. – в Айдахо-Фолсі (США), 1979р. – на АЕС «Трімайл Айленд» у Гарисберзі (США), 1986р. - Чорнобильська АЕС.

Протягом 2004 року було 11 випадків надзвичайних ситуацій на атомних електростанціях України. Причини – несправність обладнання АЕС, що призвело до відключення енергоблоків від електромереж.

Аварії на АЕС значно відрізняються від ядерних вибухів, а саме більшою тривалістю викидів, що змінює напрями потоків повітряних мас. Тому практично не можливо прогнозувати розміри зон ураження

Верховна Рада України ухвалила Закон, який визначає 4 зони радіоактивного забруднення:

1. Зона періодичного активного контролю. Дозволено збирання, заготівля грибів, ягід, лікарських рослин, сіна, а також заготівлю деревини без обмежень. Полювання і рибальство у природних водоймах дозволяється відповідно до правил.

2. Зона посиленого радіоактивного контролю. Дозволено збирання, заготівлю грибів, ягід, лікарських рослин і сіна з обов’язковим попереднім дозиметричним контролем.

3. Зона гарантованого добровільного відселення. У цій зоні заготівлю грибів, ягід, лікарських рослин, хвойної лапини і виробництво хвойно-вітамінного борошна заборонено. Обов’язковий особливий режим для сільського господарства: обмежене землекористування, розвиток тваринництва, інтенсивне конярство тощо.

4. Зона відчуження. Це дослідницький полігон для боротьби із наслідками ядерних катастроф.

Важливим завданням є поховання джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ)тільки у спеціалізованих сховищах шляхом без контейнерного розвантаження джерел, а також необхідно переховати тверді радіоактивні відходи зі сховищ.

Сьогодні практично ніхто не застрахований від впливу наслідків аварії чи будь-якої іншої аварії на об’єктах атомної промисловості. Навіть сотні тисяч кілометрів від АЕС не можуть бути гарантією безпеки. Аварія н Чорнобильській АЕС стала прикладом того, що будь-які аварії на атомних станціях не можуть бути локальними. Наслідки цієї катастрофи вийшли за межі однієї держави і наочно продемонстрували необхідність міжнародної співпраці в ядерній енергетиці.