2.5. Небезпека морських видів транспорту

Можливий ризик для життя людини на морському транспорті оцінюється як значно вищий за авіаційний, але, нижчий, ніж автомобільний. Щорічно зазнають аварій понад 8тис. кораблів. Основними причинами виникнення екстремальних ситуацій при експлуатації морських транспортних засобів є зіткнення, посадка на рифи, пожежі, порушення правил експлуатації та правил безпеки, помилкові функціональні дії команди тощо.

Найтяжчою в історії мореплавства була катастрофа пасажирського судна «Дона Пас», що затонуло в районі Філліпін (3132 жертв). На другому місці за кількістю жертв – в тому ж році була катастрофа англійського пасажирського порому «Геральд оф фрі ентерпрайз» 9 1993 пасажири).

При розслідуванні цієї катастрофи виявилось, що безпосередньою причиною стала колективна помилка капітана і команди. Після посадки носові ворота залишилися відкритими, що призвело до швидкого перекидання парому внаслідок нахльостування його водою у відкритому морі. Пасажири не змогли покинути паром, не спрацювало аварійне освітлення, більшість рятувальних жилетів було заховано, а доступні пошиті так, що в умовах паніки їх не можливо було використати.

Такі ж помилки привели до загибелі технічно справних кораблів «Михайло Ломоносов» та «Адмірал Нахімов» при спокійному морі та ясній погоді.

В екстремальній ситуації при виникненні загрози загибелі корабля виникає необхідність швидкої евакуації пасажирів. Операція по евакуації пов’язана з відповідним ризиком для життя людей, особливо в умовах штормової погоди. Ризик для пасажирів виникає також при спусканні на воду рятувальних засобів. В цьому випадку негативні наслідки можливі при перекиданні шлюпки, застряванні її на палубі, сильних ударах об воду.

При тривалому перебуванні у воді причиною загибелі може стати гіпотермія (переохолодження) або виснаження організму.

На морських транспортних засобах існують три типи сигналів корабельної тривоги, що подаються залежно від обставин.

1. Загальнокорабельна тривога – один тривалий гучний сигнал протягом 20 – 30 секунд, після чого по корабельній трансляції оголошується словами «Загальна тривого». Цей сигнал подається у випадку виникнення аварійної ситуації або в передаварійний період, коли стає зрозуміли, що аварії не уникнути.

2. Другий сигнал тривоги «людина за бортом» - три тривалі сигнали гучним дзвінком подаються 3 – 4 рази. Вихід пасажирів на відкриті палуби забороняється після цього сигналу.

3. Шлюпочна тривого – сім коротких і один довгий сигнала гучним дзвоном, що повторюється 3 – 4 рази. Ця команда подається за розпорядженням капітана, коли аварійність не залишає надій на успіх боротьби за виживання корабля і він неминуче має затонути.

При появі сигналів тривоги пасажирам слід зберігати спокій.

За останнє десятиріччя має місце значне зростання обсягів транспортування морським та річковим флотом масових небезпечних вантажів –нафтопродуктів, хімічних речовин та інше. Крім того, активно впроваджуються нові пило- та газобезпечні технології перевантаження ядовитих речовин. Багато морських держав розробили національні правила транспортування небезпечних вантажів. З урахуванням світових тенденцій ще в 1929 р. до Міжнародної конвенції про охорону людського життя на морі (СОЛАС) був включений Кодекс морського перевезення небезпечних вантажів, який постійно вдосконалюється і доповнюється.

Головним юридичним документом, який регламентує перевезення небезпечних вантажів морем, є IMDG – CODE (International maritime dangerous goods – code). Згідно з основними конвенціями мореплавання (СОЛАС і MAРПОЛ) перевезення небезпечних вантажів морем можливе тільки у відповідності до Кодексу IMDG. У цілому програми забезпечення безпеки перевезень небезпечних вантажів базуються на положеннях Міжнародних кодексів керування безпекою, а також охорони суден і портових засобів від загрози тероризму.