- •Методика
- •6. Зв’язок навчання фізики з викладанням ін. Предметів. Інтегровані курси.
- •2. Фізика, як навчальний предмет.
- •10. Засвоєння знань і особливості навчального пізнання. Формування фізичних понять. Плани узагальнюючого характеру для вивчення фізичних явищ і величин.
- •11. Особливості формування експериментальних вмінь і навичок учнів.
- •12. Розвиток мислення учнів на уроках фізики. Активізація пізнавальної діяльності учнів.
- •13. Методи навчання фізики, їх класифікація.
- •14. Поблемне навчання фізики. Логіка проблемного уроку.
- •15. Форми організації навчальних занять з фізики.
- •16. Типи і структура уроків з фізики. Системи уроків фізики. Вимоги до сучасного уроку фізики.
- •17. Навчальний фізичний експеримент, його структура і завдання. Демонстраційний експеримент і дидактичні вимоги до ньго.
- •18. Фронтальний фізичний експеримент. Лабораторні роботи, фізичний практикум. Домашні експериментальні роботи.
- •19. Типи фізичних задач і методи їх розв’язання. Загальні методи розв’язування фізичних задач. Алгоритмічні прийоми розв’язування фізичних задач.
- •21. Усний і письмовий контроль. Тести. Екзамен з фізики.
- •22. Перевірка експериментальних умінь.
- •23. Робота вчителя фізики як дослідника. Вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів з фізики.
- •24. Узагальнення і систематизація знань з фізики. Фізична картина світу.
- •25. Формування наукового світогляду учнів.
- •26. Позакласна робота з фізики та форми її проведення. Гурткова робота. Фізичні вечори, олімпіади. Екскурсії з фізики.
- •27. Система дидактичних засобів з фізики. Комплексне використання дидактичних засобів на уроках фізики.
- •28. Обладнання кабінету фізики. Використання технічних засобів навчання на уроках фізики.
- •29. Диференціація навчання фізики: педагогічна доцільність можливі форми. Профільне і поглиблене вивчення фізики.
- •30. Факультативні заняття, їх значення, короткий аналіз змісту факультативних курсів з фізики.
- •20. Контроль знань і вмінь учнів з фізики. Методи і форми контролю.
- •31. Шкільна лекція з фізики.
- •32. Зміст і методика вивчення теми ‘Тиск рідин та газів’.
- •33. Методика вивчення закону Кулона.
- •34. Інтенсифікація навчальної діяльності учнів на уроці фізики в умовах кабінетної системи. Урок фізики в світлі ідей розвиваючого і виховуючого навчання.
- •35. Науково-методичний аналіз структури і змісту теми ‘ Геометрична оптика’.
- •36. Особливості роботи в школах і класах з поглибленим вивченням фізики.
- •37. Основні методичні вимоги до малюнків і креслень на уроках фізики. Техніка і технологія малюнка в викладанні фізики.
- •38. Зміст і методика вивчення теми ‘Взаємне перетворення рідин та газів’.
- •39. Науково-методичний аналіз і методика формування понять ‘електричний заряд’, ‘електричне поле’, ‘напруженість поля’, ‘потенціал’, ‘різниця потенціалів’, ‘електрична ємність’.
- •41. Педагогічна діяльність і можливості вивчення фундаментальних експерементів з фіізики.
- •42. Домашні лабораторні дорсліди і роботи з фізики і методика їх виконання учнями. Обробка результатів експерименту при виконанні лабораторних робіт і робіт фізпрактикуму.
- •43.Значення розв’язування задач з фізики, їх місце в навчально-виховному процесі. Класифікація задач з фізики. Розв’язок задач з фізики як метод навчання.
- •44. Дидактичні і методичні основи здійснення міжпредметних зв’язків. Роль міжпредметних зв’язків в формуванні учнів понять, навичок і умінь.
- •45. Науково-методичний аналіз і методика формування кінематичних понять ‘переміщення’, ‘пройдений шлях’, ‘швидкість’, ‘прискорення’.
- •46. Види організаційних форм навчальних занять з фізики, їх коротка характеристика. Види уроків з фізики, їх структура. Шляхи удосконалення уроку з фізики в сучасній середній школі.
- •47. Стан взаємозв’язків в навчанні фізики і математики. Зв’язок фізики з трудовим навчанням.
- •48. Науково-методичний аналіз змісту теми ‘ Закони руху Нютона’.
- •49. Зміст і методика вивчення теми ‘Тиск рідин та газів’ в 7 класі.
- •50. Методика розв’язання фізичних задач.
22. Перевірка експериментальних умінь.
Експериментальні вміння формуються та перевіряються при виконанні експериментальних демонстрацій, фронтальних, позакласних і домашніх дослідів, експериментальних задач і завдань, при спостереженні , екскурсіях та під час виконання лабораторних робіт. Існують такі етапи формування експериментальних умінь: 1. Постановка завдання. 2. Вибір об’єкта дослідження. 3. Реалізація плану дослідження. 4. Підбиття висновків та аналіз отриманих результатів.
Якщо учень самостійно може подолати четвертий етап, тоді можна судити про досягнення певного рівня експериментальних умінь. Перевіряючи експериментальні уміння під час захисту лабораторних робіт, розв’язуванні експериментальних завдань, захисті практикумів, потрібно використовувати завдання і запитання різних рівнів складності. Це дасть змогу точніше виявляти рівень знань окремого учня. Починати бажано з найнижчого рівня, щоб позитивні відповіді на прості запитання підвищували самооцінку школярів і надавали їм впевненості при відповіді на складніші запитання.
23. Робота вчителя фізики як дослідника. Вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів з фізики.
В залежності від об’єкта дослідження вчитель фізики може бути науковцем або методистом. Якщо об’єктом дослідження є фізичні явища, якщо вчитель весь свій вільний час проводить фізичні досліди, створює саморобні прилади, цікавиться науковою літературою, то його сміливо можна назвати науковцем, навіть якщо блискучих перемог він не досягнув, а робить все це лише для власного інтересу, головне щоб в ході своїх досліджень він отримував якісь результати та аналізував їх.
Вчителя фізики можна назвати методистом, якщо він досліджує відносини між учнями, індивідуальні особливості сприйняття матеріалу, вплив різних видів уроків на засвоєння знань, умінь та навичок, вплив оцінки на активність школярів тощо.
Ідеальним можна вважати такого вчителя фізики, який би за допомогою педагогічних методів та прийомів зумів передати свою любов до науки вихованцям, вміло розвивав їх здібності.
В сучасній науці виділяють чотири рівня засвоєння знань, умінь та навичок: початковий, середній, достатній та високий. За Атаманчуком розрізняють сім рівнів засвоєння навчального матеріалу: наслідування, розуміння головного, завчені знання, повне володіння знаннями, переконання, уміння застосовувати знання, навичка. Починати варто із завдань початкового рівня складності, тому що успіхи при відповіді на прості запитання підбадьорять учнів і нададуть їм впевненості у відповіді на складніші запитання. Якщо є зворотній зв’язок у вигляді правильної відповіді дитини, то переходимо до складнішого рівня. Вчитель повинен підібрати завдання різних рівнів складності, за їх допомогою можна легко визначити рівень засвоєння навчального матеріалу школярем.
24. Узагальнення і систематизація знань з фізики. Фізична картина світу.
Вивчивши певну тему або розділ, для систематизації знань треба провести узагальнююче повторення. Багатьом явищам властиві спільні риси. їх і треба узагальнити, систематизувати.
Звертаємо увагу на те, що узагальнююче повторення не можна ототожнювати з уроком перевірки знань. Звичайно, до уроку такого повторення учні повинні готуватись, але метою його має бути узагальнення.
Для досягнення тісного зв'язку між окремими питаннями курсу, створення системи знань і умінь необхідна додаткова робота вчителя і учнів, здійснювана на спеціально для цього відведених заняттях — уроках систематизації і узагальнення учбового матеріалу. Форми роботи на таких уроках можуть бути різноманітними: підсумкові бесіди, оглядові лекції, рішення комбінованих задач, проглядання учбових і науково-популярних фільмів, спеціальних підсумкових учбових телепередач, проте на всіх заняттях даного типу вчитель повинен прагнути привести знання школярів в струнку систему, встановити нові зв'язки між відомими учням фактами.
Урок повторення і узагальнення матеріалу повинен характеризуватися також внесенням до нього елементів нових знань про вже вивчені явища. Наприклад, при повторенні видів самостійного розряду в газах можна вказати на те, що останніми роками тліючий розряд широко застосовується в газових лазерах.
У основу узагальнення і угрупування матеріалу при повторенні слід покласти основні фізичні характеристики явищ або способи їх опису. В курсі фізики є розділи, об'єднуючі фізичні явища різної природи однаковим способом їх наукового опису; такий, наприклад, розділ «Коливання і хвилі». Урок повторення і узагальнення знань по цьому розділу можна побудувати по такому плану: спочатку в ході бесіди повторити визначення основних понять і величин (амплітуда, зсув, період, рівняння коливань і т. д.), кожного разу з'ясовувавши, який сенс вкладається в те або інше визначення, у разі коливань різного роду; потім перейти до коментованого рішення задач із застосуванням цих понять і закономірностей.
Задача вчителя передати знання про фізичну картину світу на сучасному етапі учням, тому в шкільну програму входять такі основні фундаментальні теорії: механіка (закони Ньютона, матеріальна точка, швидкість, переміщення ), електродинаміка (закон Мєндєлєєва-Клапейрона, Ома, електромагнітне поле), оптика(корпускулярно-хвильовий дуалізм, точкове джерело, абсолютно чорне тіло), молекулярна фізика (ідеальний газ, робота, енергія), елементи теорії відносності(швидкість світла, точка відліку), атомна фізика (постулати Бора, планетарна модель атома).
